Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.05.2021 року у справі №560/5845/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

24 травня 2021 року

м. Київ

справа № 560/5845/20

адміністративне провадження № К/9901/17132/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: Я. О. Берназюка, І. В. Желєзного

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, в особі Ліквідаційної комісії про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1;

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 336 800,00 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 336 800,00 грн;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 3 % річних від простроченої суми в розмірі 26 076,62 грн;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 43 348,95 грн;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно із відтиском поштового штемпеля на поштовому конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 07 травня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із наступного.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із невиконанням Міністерством внутрішніх справ України в Хмельницькій області:

- рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 році у справі № 822/159/18, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, щодо відмови МВС України прийняти у встановлений законодавством строк рішення про затвердження висновку щодо виплати грошової допомоги по заяві ОСОБА_1, яке передбачене Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від
21.10.2015 № 850 у зв'язку із встановленням інвалідності;

- постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 560/3489/18, якою зобов'язано МВС України повторно розглянути матеріали (висновок) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності та прийняти рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;

- рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі № 560/2632/19, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, якою визнано протиправним та скасовано рішення Директора Департаменту фінансово-облікової політики МВС України про відмову у затвердженні висновку, вчинене у формі резолюції від 06 червня 2019 року на висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, зобов'язано МВС України повторно розглянути висновок УМВС України в Хмельницькій області від 15 травня 2019 року про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, у зв'язку з встановленням інвалідності ІІ групи, з доданими до нього документами, та прийняти обґрунтоване рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлено, що судом першої інстанції призначено та розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення обставин, передбачених підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності або справах, що розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також посилається на підпункт "в" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу обґрунтовує тим, що справа має для скаржника виняткове значення, оскільки він є інвалідом другої групи і грошові кошти, які він має право отримати в якості одноразової грошової допомоги повинні бути спрямовані на його лікування та покращення якості життя у зв'язку із набутим захворюванням за час служби в органах внутрішніх справ. Вважає, що судами прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить.

Натомість посилання скаржника на існування обставин визначених підпунктом "в" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки вони носять загальний характер, що притаманне кожній аналогічній справі.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій керувалися висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а (провадження № К/9901/5305/19). Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у вказаних судових рішеннях.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах, які розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Натомість скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Водночас аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не містить жодних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 та 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які б дали можливість Верховному Суду дійти висновку про необхідність перевірки викладених у скарзі аргументів скаржника та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області в особі Ліквідаційної комісії про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний