Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2020 року у справі №826/13452/17

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/13452/17

провадження № К/9901/14541/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Желєзного І. В., Кравчука В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 в справі № 826/13452/17 за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови,

установив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018.

Свої вимоги заявниця обґрунтовувала тим, що 09.01.2020 ОСОБА_1 отримала постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/988/18, якою задоволено позов ОСОБА_4 до Верховної Ради України та яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.01.2020. Вказаною постановою ВП ВС встановлено, що на офіційному веб-порталі Верховної Ради України редакцію статті 11 Закону України "Про природні монополії" (щодо утворення та ліквідації національних комісій) викладено в редакції, яка втратила чинність у березні 2014 року. ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до чинної з 13.03.2014 редакції статті 11 Закону України "Про природні монополії" у Президента України немає повноважень утворювати національні комісії, оскільки положення, якими це передбачено, втратили чинність згідно з рішенням Конституційного Суду України № 14-рп/2008 від 08.07.2008. Вказувала, що ця обставина є істотною, оскільки суд зважив під час ухвалення рішення, на те, що утворення Комісії є законним. Також заявниця зазначала, що незаконність створення Комісії зумовлює нелегітимність усіх постанов НКРЕКП. Стверджувала, що під час розгляду справи існували істотні обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику, оскільки, як вважає заявник, суд і сторони під час ухвалення постанови від 25.04.2016 керувалися оприлюдненою, проте нечинною редакцією статті 11 Закону України "Про природні монополії". Своєю чергою про істотність обставин, як зазначено у заяві, ОСОБА_1 стало відомо 09.01.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2020, яка була залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
12.05.2020, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 в справі № 826/13452/17 за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання нечинною та скасування постанови № 552 від 26 квітня 2017 року та залишено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
14.03.2018.

Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просила скасувати ухвалу Окружного адміністративно суду міста Києва від 02.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 й передати справу № 826/13452/17 за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Правилами частини 2 статті 361 КАС України визначені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. До таких підстав належать:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

На обґрунтування своєї заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявниця покликається на те, що істотними для справи обставинами, які не були відомі суду на час розгляду справи, є відсутність у Президента України відповідно до чинної з 13.03.2014 редакції статті 11 Закону України "Про природні монополії" (щодо утворення та ліквідації національних комісій) повноважень утворювати національні комісії. Стверджує, що під час розгляду справи існували істотні обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику, оскільки, як вважає заявник, суд і сторони під час ухвалення постанови від 25.04.2016 керувалися оприлюдненою, проте нечинною редакцією статті 11 Закону України "Про природні монополії". Своєю чергою про істотність обставин, як вказано у заяві, ОСОБА_1 стало відомо 09.01.2020.

Колегія суддів зазначає, що нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це надалі, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуте на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Під нововиявленою обставиною слід розуміти фактичну обставину, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Своєю чергою необхідними ознаками нововиявлених обставин є:

(і) існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

(іі) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

(ііі) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Водночас не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 в справі № 826/13452/17, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що під час ухвалення рішення від
14.03.2018 Окружний адміністративний суд міста Києва не встановив будь-якої невідповідності законам України та актам вищої юридичної сили щодо реалізації відповідачем наданих йому повноважень у процесі ухвалення оскарженої постанови НКРЕКП.

Верховний Суд бере до уваги те, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і тільки для того, щоб домогтися ухвалення нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення з огляду на нововиявлені обставини передбачає, що наявний доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Тобто істотними обставинами вважаються ті обставини, що можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті юридичні факти, що взагалі не були предметом розгляду в справі в адміністративному суді, тому з огляду на це вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Натомість Окружний адміністративний суд міста Києва, ухвалюючи рішення від
14.03.2018, розглянувши аргументи позивача про відсутність у відповідача повноважень на ухвалення рішень нормативно-правового характеру щодо встановлення державних регульованих цін і тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, зазначив, що відповідні повноваження надані йому (відповідачеві) Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", який визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення та який набув чинності 26.11.2016.

Тобто наведений заявницею аргумент про незаконність створення НКРЕКП був предметом розгляду в Окружному адміністративному суді міста Києва в процесі ухвалення рішення від 14.03.2018, а відповідним обставинам була надана правова оцінка.

Посилання ОСОБА_1 у своїй заяві як на нововиявлену обставину для перегляду судового рішення на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019, якою зобов'язано Верховну Раду України на власному офіційному веб-сайті (веб-порталі http://rada. gov. ua) викласти текст статті 11 Закону України від 20 квітня 2000 року № 682-III "Про природні монополії" відповідно до редакції, чинної станом на 07 жовтня 2010 року, з урахуванням положень Закону України від 23 лютого 2014 року №763-VІІ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" у редакції Закону України від 27 лютого 2014 року №798-VII "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" є необґрунтованими, оскільки правова позиція у зазначеному судовому рішенні була сформульована після ухвалення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 в справі № 826/13452/17, про перегляд якого подано заяву. Наведена обставина є новим аргументом та доказом у справі, що не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

З огляду на наведене колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що встановлена постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 обставина не є нововиявленою, оскільки вона була наявна на час розгляду справи судом першої інстанції, а тому немає підстав для перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 в справі № 826/13452/17 за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зважаючи на те, що зміст оскарженого судового рішення та обставини, на які покликається скаржник на обґрунтування вимог касаційної скарги, свідчать про правильне застосування норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2018 в справі № 826/13452/17.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя І. В. Желєзний

Суддя В. М. Кравчук