Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.02.2020 року у справі №620/2522/19

УХВАЛА

24 лютого 2020 року

Київ

справа №620/2522/19

адміністративне провадження №К/9901/4349/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О. В.,

суддів - Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови, викладеної у листі від 13 серпня 2019 року № 5/3569ф, у виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551;

- визнати неправомірною бездіяльність Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови, викладеної у листі від 13 серпня 2019 року № 5/3569ф у виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 19792,26 грн;

- зобов'язати Чернігівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, які передбачені пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551;

- стягнути з Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача нараховану, але не виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 19792,26 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Спірні правовідносини розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Суду.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

В свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби.

За таких обставин та правового врегулювання спірні правовідносини, що склались, відносяться до справ незначної складності.

Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, крім того, судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко