Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №826/14959/17

УХВАЛА

23 січня 2019 року

Київ

справа №826/14959/17

адміністративне провадження №К/9901/2330/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №826/14959/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просив: визнати протиправним дії, які полягають у ненаправлені позивачу, у порядку, визначеному Податковим кодексом України, акту № 2129/26-53-17-01/НОМЕР_1 від 28.08.2014 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування і сплати сум з доходів фізичних осіб в частині отримання інвестиційного прибутку у 2013 році та податкового повідомлення - рішення від 10.10.2014 №0060671701; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0060671701 від 10.10.2014 про сплату податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 237288,25 гривень, у тому числі за основним платежем - 189830,60
гривень, за штрафними санкціями - 47457,65 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

У межах строку апеляційного оскарження, відповідач вперше подав апеляційну скаргу, яка, однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
07.05.2018 була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України щодо надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку упродовж встановленого судом строку.

З тих же підстав вдруге і втретє подані Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві апеляційні скарги ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 і Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2018 також були повернуті особі, яка їх подала.

30.10.2018 відповідач вчетверте звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, яка, втім ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018 була залишена без руху відповідно до приписів частини 3 статті 298 КАС України, оскільки, зокрема подана після закінчення строку апеляційного оскарження і підстави, вказані податковим органом для поновлення цього строку, визнані неповажними.

Відповідачу встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Ухвалу апеляційного суду, якою апеляційну скаргу залишено без руху, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержано відповідачем 22.11.2018, що встановлено судом апеляційної інстанції.

05.12.2018 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якому, окрім іншого порушувалось питання про поновлення строку апеляційного оскарження з посиланням на те, що вперше апеляційна скарга подана до закінчення цього строку, однак була повернута у зв'язку з несплатою судового збору й це, в свою чергу обумовлено неможливістю своєчасної сплати такого збору з огляду на відсутність належного фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети.

Проте вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, у зв'язку з чим та відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Визнаючи неповажними вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, не може впливати на дотримання цього строку й факт звернення заявника з первинною апеляційною скаргою у визначений законом строк не надає учаснику справи права у будь-який необмежений після спливу зазначеного строку час реалізовувати право на апеляційний перегляд справи.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки строк апеляційного оскарження, у даному випадку, на думку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві, пропущено з поважних причин, зокрема з огляду на відсутність фінансування видатків бюджету, призначених для сплати судового збору, у зв'язку з чим остання була позбавлена можливості своєчасного виконання вимог процесуального закону і суду стосовно надання документа про сплату такого збору. Також заявник просив врахувати, що при первісному зверненні до суду апеляційної інстанції не пропустив строк апеляційного оскарження й посилався на судові рішення Верховного Суду, в яких вирішувалось питання поновлення строків.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними.

Із такими висновком суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

В свою чергу відповідно до положень частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі й стосовно надання документа про сплату судового збору.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього 2018 бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №826/14959/17 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко