Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.04.2020 року у справі №500/1704/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа №500/1704/19

провадження №К/9901/10788/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А. А., суддів Стародуба О. П., Желєзного І. В., перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі №500/1704/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Тернопільській області, в якій просив визнати протиправним та скасувати постанови про накладення штрафу від 05.12.2018 №ТР1610/759/АВ/ІП-ФС на суму 510
грн. та №ТР1610/759/АВ/ТД-ФС на суму 223 380 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.11.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
04.03.2020 у справі №500/1704/19, позов задоволено повністю.

15.04.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
04.03.2020 у справі №500/1704/19.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Згідно із п. 6, 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей п. 6, 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у пп. "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У касаційній скарзі заявник зазначає про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правильності оформлення трудових відносин з найманими працівниками та питань легалізації трудових відносин в Україні, а також щодо єдиного трактування вимог ст. 61 Конституції України, зокрема, щодо притягнення двічі до відповідальності особи одного і того ж виду за одне і те саме правопорушення.

Оцінивши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обставин, визначених пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалене у цій справі судове рішення не впливає на кінцеве формування судової практики та не змінює її.

Процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду.

Цих або інших подібних передумов допуску справи незначної складності до касаційного провадження касаційна скарга не містить.

Так, суди попередніх інстанцій скасували постанову відповідача про накладення штрафу від 05.12.2018 №ТР1610/759/АВ/ТД-ФС на суму 223 380 грн. через недоведеність ознак роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як найманих працівників позивача.

Доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків та зводяться до переоцінки доказів.

Питання про подвійну відповідальність за одне й те саме порушення досліджено в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16, від 22.04.2019 у справі №806/2143/18.

Суди першої та апеляційної інстанції зробили висновки у цій справі з урахуванням вказаних правових висновків Верховного Суду.

Скаржник не навів жодних підстав для відступу від наведених правових висновків.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених пп. "а "- "г" п. 2 ч. 5 цієї статті у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що касаційна скарга Головного управління Держпраці у Львівській області подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Керуючись ст. 328, п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі №500/1704/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя І. В. Желєзний

Суддя О. П. Стародуб