Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.09.2021 року у справі №240/6577/20

УХВАЛА

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 240/6577/20

адміністративне провадження № К/9901/31416/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі № 240/6577/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

УСТАНОВИЛ:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
05.08.2021.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) на суму 8127,99 грн від 02.10.2019 №Ф-241797-51 У.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від
05.08.2021, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 2005 року та платником податків за спрощеною системою оподаткування, в тому числі є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ).

У 2016 році ОСОБА_1 було встановлено 2-а група інвалідності безтерміново та призначено виплату пенсії по інвалідності, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією пенсійного посвідчення.

05.01.2018 ФОП ОСОБА_1 подано звіт по ЄСВ за формою Д5 за 2017 рік (Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску) згідно з яким загалом за рік нараховано суму ЄСВ складає 8 448,00 грн.

13.12.2018 позивач звернувся до ДФС України та Головного управління ДФС у Житомирській області, із заявами у яких попросив анулювати нарахування мені ЄСВ за 2017 рік у сумі 8448,00 грн з посиланням на те, що ним було подано звіт за формою Д5 за 2017 рік помилково, оскільки він є пенсіонером та отримує відповідні виплати, однак форма Д5 звіту по ЄСВ не передбачає можливість самостійно виправити допущену помилку.

02.10.2019 Головним управлінням ДПС у Житомирській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.10.2019 №Ф-241797-51 У, в якій зазначено, що станом на 30.09.2019 за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені у сумі 8127,99 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що прийняте Головним управлінням ДПС у Житомирській області вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.10.2019 №Ф-241797-51 У в розмірі 8127,99 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Головне управління ДПС у Житомирській області не погодившись з судовим рішенням, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі № 240/6577/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від
15.12.2020 № 1082-IX).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 227000 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.10.2019 №Ф-241797-51 У в розмірі 8127,99 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2021 у справі № 240/6577/20 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від
05.08.2021 у справі № 240/6577/20 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова