Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.09.2020 року у справі №640/17433/19

УХВАЛА

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 640/17433/19

адміністративне провадження № К/9901/23753/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Смоковича М. І.

перевірив касаційну скаргу представника громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 - адвоката Правдюка П. А. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №640/17433/19 за позовом громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м Києві та Київській області № 73 від 28 лютого 2019 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про відхилення скарги на рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м Києві та Київській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов'язати Державну міграційну служби України повторно розглянути заяву громадянина Афганістану ОСОБА_1 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства".

29 квітня 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, у задоволенні позовних вимог громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 відмовлено.

На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 16 вересня 2020 року.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції вирішив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Предметом розгляду даної справи є визнання незаконним та скасування рішень відповідачів про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач ОСОБА_1 народився в м. Кохістан (провінція Капіса), Ісламської Республіки Афганістан, за національністю таджик, сповідує іслам, громадянин Афганістану, неодружений, документів, що посвідчують особу не має. Прибув до України навесні 2017 року, автомобільним сполученням, нелегально. Із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (далі - заява) позивач звернувся 07 лютого 2019 року до ЦМУ ДМС у м.

Києві та Київській області. Основною причиною звернення за захистом позивач зазначає те, що у разі повернення до Афганістану його життю загрожує небезпека через земельний конфлікт із сусідом, який самовільно відібрав частину земельної ділянки, яка була власністю сім'ї позивача.

Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, який є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.

Представник позивача у касаційній скарзі не навів підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 - адвоката Правдюка П. А. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №640/17433/19 за позовом громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді Н. А. Данилевич

М. І. Смокович