Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.05.2019 року у справі №1940/1825/18

УХВАЛА

20 травня 2019 року

Київ

справа №1940/1825/18

адміністративне провадження №К/9901/11573/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №1940/1825/18 (857/160/19) за адміністративним позовом Фермерського господарства "Агровіта нова" до Державної фіскальної служби України, Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Фермерське господарство "Агровіта нова" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
06.03.2019, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області 22.04.2019 звернулось з касаційною скаргою до Верхового Суду.

Водночас відповідачем-2 у касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №1940/1825/18 (857/160/19) є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №615409/38868515 від 22.03.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язати зареєструвати податкову накладну №12 від 30.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законами. Відповідач в порушення вимог підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України протиправно зупинив реєстрацію податкової накладної №12. В квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано конкретного критерію оцінки ступеня ризику та конкретних документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних". Позивач надав письмові пояснення та документи, що підтверджують оплату по господарських операціях за наслідками яких складена та направлена на реєстрацію податкова накладна які податковий орган протиправно не прийняв до уваги.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не вбачається.

Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №1940/1825/18 (857/160/19) дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Отже, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення №615409/38868515 від 22.03.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язати зареєструвати податкову накладну №12 від 30.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Тернопільській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №1940/1825/18 (857/160/19) за адміністративним позовом Фермерського господарства "Агровіта нова" до Державної фіскальної служби України, Головного управління державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду