Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №818/778/17

УХВАЛА

21 березня 2018 року

Київ

справа №818/778/17

адміністративне провадження №К/9901/18479/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від
27.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від
05.12.2017 у справі №818/778/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення,

встановив:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
05.12.2017, позовні вимоги - задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Сумській області 02.02.2018 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду заявою про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2018 відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, а касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі визначеному законом, та надано заявнику строк на усунення недоліків терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику відповідача 27.02.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №4000904583060.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено заяву про продовження строку на усунення недоліків, яка мотивована неможливістю виконати вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з тим, що у кошторисі на утримання Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області відсутні необхідні кошти для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі.

Проте, на підтвердження доводів, викладених у вказаному клопотанні, заявником не надано жодних доказів на їх підтвердження.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

Також, відповідачем не зазначено в який розумний строк недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому необхідної суми коштів призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Таким чином, заява відповідача про продовження строку на усунення недоліків задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №818/778/17.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі №818/778/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В.В. Хохуляк