Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2020 року у справі №420/4669/19
Ухвала КАС ВП від 21.01.2020 року у справі №420/4669/19

УХВАЛА

21 січня 2020 року

Київ

справа №420/4669/19

адміністративне провадження №К/9901/1822/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., суддів Бевзенка В. М., Радишевської О. Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі №420/4669/19 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч.2 статті 328 КАС України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. До таких ухвал віднесено: про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в ч.2 статті 328 КАС України, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові); відмови у відкритті провадження у справі; відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; залишення позову (заяви) без розгляду; закриття провадження у справі; відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Разом з тим, згідно п.2 ч.2 ст.333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до п.2 ч.2 ст.333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Предметом оскарження в суді касаційної інстанції в даному випадку є ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, якою переглянуто ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року.

Відповідно до статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статті 171 КАС України; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених статті 171 КАС України.

Предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про арешт майна боржника від 23.10.2017 року.

Згідно ч.1, 2, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1, 2, 3 ст.122 КАС України або іншими законами.

Суд зазначає, що, з урахуванням предмету спору та сторін даного провадження, для подання даної позовної заяви застосовуються положення ст. 287 КАС України, якою встановлено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Так, згідно ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суди попередніх інстанцій вказали, що позивач у позовній заяві просив суд поновити строк для подання позову. В обґрунтування цього позивач зазначав, що про порушення дізнався 21.03.2019 з інформації державного реєстру прав, що змусило його звернутись до відповідача із письмовою заявою, відповіді на яку він не отримав та 06.08.2019 звернувся до суду з цим позовом. Вважаючи порушення триваючим, позивач зазначає, що строк звернення до суду ним не пропущено.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку для подання позовної заяви, вказав, що позивач сам зазначив, що йому стало відомо про порушення його прав 21.03.2019 року, тобто пройшло більше чотирьох місяців, перш ніж позивач звернувся до суду. При цьому, до суду не надано жодних пояснень стосовно наявності будь-яких об'єктивних причин, які унеможливили звернення позивача до суду у встановлений строк. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що пропуск строку подання даної позовної заяви стався з вини позивача, а причини такого пропуску не можуть вважатись поважними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач звернувся до суду першої інстанції з пропуском строку, передбаченого ч.2 ст. 287 КАС України без поважних причин. Доводи скаржника про те, що він не є стороною виконавчого провадження та у зв'язку з цим не має змоги отримати оскаржуване рішення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судами не досліджувалась поважність пропуску звернення позивачем до суду з вказаним позовом за період з 2017 року (постанова державного виконавця про арешт майна боржника від 23.10.2017 року), а надавалась оцінка доводам позивача стосовно наявності підстав для поновлення вказаного строку лише з моменту коли позивач дізнався про порушення його прав, а саме з 21.03.2019 року.

Разом з тим, доказів, які б дали змогу судам дійти висновку про наявність підстав вважати строк пропущеним з поважних причин, позивачем надано не було.

Згідно ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на вказане, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.

Таким чином, правильне застосовування норми права, в даному випадку стосовно правомірності повернення позовної заяви, з підстав порушення строків звернення до суду з вказаним позовом, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги.

Аналізуючи зазначені норми права та враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у справі №420/4669/19 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про арешт майна.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

О. Р. Радишевська