Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.12.2020 року у справі №826/10606/15

УХВАЛА

20 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/10606/15

адміністративне провадження № К/9901/32833/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів -Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №826/10606/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа: Головне управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства доходів і зборів України (у подальшому заміненого на правонаступника - Державну податкову службу України), третя особа - Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (у подальшому заміненої на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила:

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення (наказ) від 15 квітня 2015 року № 358-о "Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві" з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";

- зобов'язати Відповідача вчинити в установленому законом порядку дії щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві з 16 квітня 2015 року;

- зобов'язати відповідача вчинити у встановленому законом порядку дії щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2015 року до 27 квітня 2020 року, день звернення з заявою про збільшення позовних вимог, в сумі: 450 769,50 грн;

- зобов'язати відповідача надати Міністерству юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 року зупинено провадження у справі № 826/10606/15 до вирішення Конституційним Судом України подань сорока семи народних депутатів України щодо конституційності положень частин третьої і шостої статті 1; частин першої, другої, третьої, четвертої і восьмої статті 3; пункту 2 частини п'ятої статті 5; пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади"; Верхового суду України щодо конституційності пункту 6 частини 1 , пункту 2 частини 2 , пункту 13 частини 2 , частини 3 статі 3 Закону України "Про очищення влади" та Служби зовнішньої розвідки України щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої, пункту 3 частини другої статті 3, частини третьої статті 4, підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про очищення влади", положень статті 19 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями її статті 64 та зазначеними положеннями Закону України "Про очищення влади".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року поновлено провадження в адміністративній справі №826/10606/15 та вирішено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України №358-о від 15 квітня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1";

- зобов'язано Державну податкову службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві з 16 квітня 2015 року;

- стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2015 року до 31 березня 2021 року у розмірі: 577 689,92 грн;

- зобов'язано Державну податкову службу України надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у місті Києві та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у сумі: 5 938,56 грн допущено до негайного виконання.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Головне управління Державної податкової служби України у місті Києві звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 31 серпня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №826/10606/15 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №826/10606/15 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства.

За таких обставин, оскільки пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а " - "г" цієї правової норми, проте Головним управлінням Державної податкової служби України у місті Києві таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №826/10606/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа: Головне управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена..................................................

Н. М. Мартинюк

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов,

Судді Верховного Суду