Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.07.2021 року у справі №640/19138/19

УХВАЛА

19 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/19138/19

адміністративне провадження № К/9901/24476/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А. Ю.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2, в якому, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати протиправними дії Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції щодо недотримання умов, порядку розподілу і суми призначеної одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця, працівника міліції ОСОБА_3 членам; сім'ї загиблого: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, визначених абз. 1 пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №855 в частині розподілу сум лише на двох членів сім'ї загиблого (замість чотирьох членів сім'ї загиблого) і розрахунку та виплати самої одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця, працівника міліції ОСОБА_3 двом членам сім'ї загиблого: ОСОБА_1, ОСОБА_4 у значно нижчому розмірі, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №855 на момент здійснення розрахунку і виплати грошової допомоги;

- визнати протиправним рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 06 вересня 2018 року №10/III/12/1 та від 06 вересня 2018 року №10/ІІІ/12/2 в частині здійсненого порядку визначення суми призначеної одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі смертю військовослужбовця, працівника міліції ОСОБА_3 членам; сім'ї загиблого: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, і її розподілу в порушення вимог, визначених абз. 1 пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №855, в частині розрахунку грошової виплати у значно нижчому розмірі, ніж було передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №855 на момент здійснення розрахунку і виплати грошової допомоги;

- зобов'язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції здійснити визначення суми призначеної одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі смертю військовослужбовця, працівника міліції ОСОБА_3 членам; сім'ї загиблого: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, її розподіл з дотриманням вимог, визначених абз.1 пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №855, з визначенням прожиткового мінімуму із розрахунку на 01 січня календарного року, у якому подано рапорти/заяви про виплату одноразової грошової допомоги, тобто станом на 18 березня 2018 року, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум членам сім'ї загиблого.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

05.07.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі №640/19138/19, направлена поштою 02.07.2021.

Предметом оскарження у даній справі є дії суб'єкта владних повноважень в частині недотримання умов, порядку розподілу і суми призначеної одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю військовослужбовця, працівника міліції.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження.

Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Також посилається як на підставу касаційного оскарження на п. 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, а саме: на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та оскарження судового рішення з підстав, передбачених п. 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.

Так, процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку.

Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Посилання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих.

Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні.

Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржено судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі №640/19138/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Державної казначейської служби України, третя особа - ОСОБА_2, про изнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

С. Г. Стеценко