Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.03.2019 року у справі №400/2568/18

УХВАЛА

19 березня 2019 року

Київ

справа №400/2568/18

адміністративне провадження №К/9901/7155/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В. М.,

суддів - Данилевич Н. А., Шарапи В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.11.2018

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019

у справі № 400/2568/18

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

установив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ВП № 56437243 від 04.10.2018 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду в частині виплати донарахованої суми пенсії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 у справі № 400/2568/18, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржена у даній справі постанова ВП №56437243 від 04.10.2018 про накладення штрафу у розмірі 5100,00
грн. за невиконання рішення суду в частині виплати донарахованої суми пенсії, відповідає критеріям правомірності, встановленими частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в даній справі спір виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій, прийнятих на підставі статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.11.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 у справі № 400/2568/18 відмовити.

2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді Н. А. Данилевич

В. М. Шарапа