Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2019 року у справі №400/421/19

УХВАЛА

18 листопада 2019 року

Київ

справа № 400/421/19

адміністративне провадження № К/9901/30965/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Білоуса О. В., Гусака М. Б.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС" в особі директора Південної філії ТОВ "ЕЛЛІПСІС" Солоусова Олександра Юрійовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 у справі № 400/421/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС" в особі директора Південної філії ТОВ "ЕЛЛІПСІС" ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС" в особі директора Південної філії ТОВ "ЕЛЛІПСІС" ОСОБА_1 у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було скасування податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 468467,00 грн за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ході проведення фактичної перевірки позивачем надано копію договору оренди № 10 від 01.08.2018 року, відповідно до якого позивачу надається складське приміщення площею 134,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання № 14160116594 від 30.08.2018 року місце зберігання алкогольних напоїв внесено площею 134,2 кв. м. однак перевіркою встановлено, що фактично позивачем здійснюється зберігання алкогольної продукції на площі 265,9 кв. м., що не відповідає довідці про місце зберігання.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами не прийнято до уваги, що на час проведення перевірки у позивача проводилася інвентаризація, про що суду і відповідачу було надано наказ №19 від 16.10.2018. При цьому суду першої інстанції було повідомлено в усній формі, що результати проведення інвентаризації будуть надані після їх перевірки у центральному офісі позивача у місті Вінниця, тому до суду вони не надані, а позов подано з метою дотримання строків оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку. На думку позивача, ГУ ДФС на свій розсуд ототожнив поняття зберігання і розташування алкогольних напоїв, а суди не надали цьому правильної оцінки.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:

1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або

2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що розглядаючи справу в порядку спрощеного позовного провадження, судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права.

З огляду на зміст касаційної скарги, вона зводиться не стільки до неправильного застосування судами норм матеріального права, скільки до переоцінки доказів, на підставі яких судами встановлювалися обставини. Позивач зазначає, що до апеляційної скарги ним було додано додаткову угоду №1 від 01.09.2018 до договору №10 від 01.08.2018, відповідно до якого орендодавець передав орендарю частину складського приміщення 134,2 м. кв. від загальної площі складського приміщення 265,9 м. кв. і надано право у разі необхідності займати більшу площу. Позивач наполягає, що розміщення алкогольних напоїв на більшій території було пов'язане саме із проведенням інвентаризації, тобто тимчасово, а тому застосування санкцій є протиправним.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки за встановленими судами обставинами, Наказом від 16.10.2018 №19 про проведення інвентаризації на складі було прийнято рішення про проведення інвентаризації з метою виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, недостачі та надлишків, усунення перерозподілу, визначення умов зберігання товарів, забезпечення повноти та достовірності відображених даних. Інвентаризацію проведено силами інвентаризаційної комісії в термін 17-18 жовтня 2018 року. При цьому, в подальшому суду не було надано ніяких результатів, щодо проведення інвентаризації, і на час проведення інвентаризації позивач документально не оформив з власником приміщень, використання більшої площі ніж він орендує.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність посилань позивача на Додаткову угоду № 1 від 01.09.2018 до Договору № 10 від 01.08.2018, оскільки надання орендареві права на використання більшої площі складського приміщення не нівелює порушення порядку зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру. Також апеляційний суд критично оцінив доводи апелянта щодо відсутності можливості надання до суду першої інстанції фінансових та бухгалтерських документів з приводу інвентаризації у зв'язку з перевіркою їх у центральному офісі підприємства, оскільки адміністративний позов не містив про це жодної згадки.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків. До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання регламентовано Наказом ДПА України № 251 від 28.05.02. Відповідно до пункту 1.1 вказаного Порядку Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. До Єдиного реєстру вносяться: відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності; відомості про місце зберігання - місцезнаходження (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), площа місця зберігання (місткість місця зберігання спирту), вид продукції, що зберігається; дата включення місця зберігання до Єдиного реєстру; серія, номер та дата видачі довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру; підстави та дата виключення місця зберігання з Єдиного реєстру.

З урахуванням встановлених судами обставин, що на час проведення перевірки, алкогольні напої зберігалися на площі більшій за ту, яка внесена до Єдиного реєстру, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, правильне застосовування судами норм права на підставі встановлених обставин справи є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою і відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЛІПСІС" в особі директора Південної філії ТОВ "ЕЛЛІПСІС" Солоусова Олександра Юрійовича на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 у справі № 400/421/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

О. В. Білоус

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду