Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.01.2021 року у справі №826/302/14

УХВАЛА

19 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/302/14

адміністративне провадження № К/9901/30608/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №826/302/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Офісу великих платників податків ДФС, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферко", про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 до суду надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками (далі - Центральне МРУ ДПС, скаржник).

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частини 1 статті 329 КАС України.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 26.11.2020, повний його текст складено цього ж дня, відповідно останнім днем його оскарження було 28.12.2020, проте касаційну скаргу подано лише 17.08.2021, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

Центральне МРУ ДПС подало заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, яка вмотивована тим, що вперше касаційна скарга у цій справі подавалася у строки, визначені статтею 329 КАС України, проте з огляду на невикладення підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку касаційні скарги відповідними ухвалами Верховного Суду повертались скаржнику. Заявник вважає, що указані дії свідчать про існування наміру оскаржити рішення судів попередніх інстанцій. Звертає увагу на конституційне закріплення права на касаційне оскарження судового рішення. Просить врахувати, що касаційна скарга подана в межах строку, передбаченого частиною 5 статті 295 КАС України.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Судом встановлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі Центральне МРУ ДПС направило до суду касаційної інстанції 04.01.2021 відповідно до штемпелю на конверті. При цьому скаржник не надає доказів того, коли саме він отримав копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 06.01.2021 касаційну скаргу було повернуто з огляду на відсутність передбачених частиною 4 статті 328 КАС України підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку. Як вбачається з відомостей реєстраційної картки поштового повідомлення (провадження №К/9901/537/21) ухвалу Верховного Суду від 06.01.2021 про повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі скаржником отримано 14.01.2021.

Скаржником повторно подано до Верховного Суду касаційну скаргу лише 23.03.2021, тобто більше ніж через два місяці після повернення первісної касаційної скарги, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо повторного звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою.

Вдруге подана касаційна скарга ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021 була повернута скаржнику на підставі приписів пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України. Копію указаної ухвали було отримано 08.04.2021 згідно з відомостями реєстраційної картки поштового повідомлення (провадження №К/9901/10282/21).

08.06.2021 Центральне МРУ ДПС втретє подало касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, тобто скаржник знову подав касаційну скаргу через два місяці після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2021 касаційна скарга була повернута скаржнику через відсутність передбачених частиною 4 статті 328 КАС України підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до відомостей реєстраційної картки поштового повідомлення (провадження №К/9901/21098/21) копія зазначеної ухвали Верховного Суду була отримана 14.07.2021.

17.08.2021, тобто більше ніж через місяць з дня отримання попередньої ухвали про повернення касаційної скарги, скаржник подав касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 вчетверте.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості подати касаційну скаргу у більш стислі строки без зайвих зволікань.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

При цьому скаржник не зазначає, коли саме він отримав копію оскаржуваної постанови апеляційного суду, повний текст якої було складено ще 26.11.2020.

Також скаржник повинен довести, що повернення попередньо тричі поданих касаційних скарг відбувалося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення; навести, які саме обставини перешкоджали скаржнику подати касаційну скаргу із дотриманням вимог, встановлених частиною 4 статті 328 КАС України.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У цій справі саме скаржником не було дотримано вимог КАС України, що стало підставою для повернення попередніх касаційних скарг, а повторне звернення відбувалось не у стислі строки з дня отримання відповідної копії ухвали про повернення касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Отже, приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення обґрунтування вимог касаційної скарги, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Однак, у цій справі з моменту ухвалення постанови апеляційного суду до моменту звернення до касаційного суду вчетверте минуло більше восьми місяців, однак, касаційна скарга так і не відповідає вимогам КАС України.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

2. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Системний аналіз частини 4 статті 328 КАС України та пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не міститься жодного посилання на положення частини 4 статті 328 КАС України, з якими процесуальний закон пов'язує можливість відкриття касаційного провадження у справі.

При цьому, в ухвалах від 06.01.2021, від 30.03.2021, від 29.06.2021 Верховний Суд звертав увагу скаржника на обов'язкові умови, які має містити касаційна скарга з метою оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 328 КАС України.

Однак, зміст вчетверте поданої касаційної скарги є ідентичним до тих, які Верховний Суд визнав неналежно оформленими. Зазначене свідчить про ігнорування скаржником роз'яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина 1 статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.

Відповідно до частин 2 і 6 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частин 2 і 6 статті 332 КАС України, застосовуються положення частин 2 і 6 статті 332 КАС України.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №826/302/14 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- вказати інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.

Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон І. В. Дашутін М. М. Яковенко