Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.03.2019 року у справі №9901/135/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року

Київ

справа №9901/135/19

адміністративне провадження №П/9901/135/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Білоуса О. В.

суддів: Блажівської Н. Є., Гімона М. М., Желтобрюх І. Л., Смоковича М. І.,

секретар судового засідання - Носенко Л. О.,

за участю: представника позивача - Кротюка О. В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 11 березня 2019 року звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 5 листопада 2018 року №1917/ко-18 (далі - рішення №1917/ко-18) про відмову судді Київського окружного адміністративного суду Головенку О. Д. у перегляді рішення Комісії від 7 червня 2018 року №127/зп-18; зобов'язати Комісію розглянути заяву ОСОБА_1 від 6 вересня 2018 року вх. №3844 по суті з урахуванням висновків суду; визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 13 лютого 2019 року №1/ко-19 (далі - рішення №1/ко-19) про невідповідність судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 займаній посаді; зобов'язати Комісію допустити суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до подальшого проходження процедури кваліфікаційного оцінювання, а саме: "Дослідження досьє та проведення співбесіди", стягнення моральної шкоди в сумі 1000000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, з-поміж іншого, вказав що рішення Комісії №1917/ко-18 не містить будь-яких обґрунтованих, нормативно передбачених підстав для його прийняття щодо відмови в перегляді рішення ВККС.

Щодо оскаржуваного рішення ВККС №1/ко-19, то на думку позивача відповідно до пункту 8 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року №20/зп-18; далі - Положення №143/зп-16) суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.

За результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_1 набрав менше мінімально допустимого бала (47 з необхідних 60), проте, на його думку, з урахуванням наведених положень пункту 8 глави 6 розділу II Положення №143/зп-16, його мали б допустити до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання ("Дослідження досьє та проведення співбесіди"), позаяк він набрав мінімально допустимий бал в межах всього етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" (121,25 з необхідних 105 балів).

У судовому засіданні 17 липня 2020 року суд поставив на обговорення питання про можливість розгляду справи без участі представника ВККС.

Представник позивача не заперечував щоб проводити судове засідання без участі представника ВККС.

Заслухавши думку представника позивача, колегія суддів ухвалила проводити судове засідання без участі представника ВККС.

Колегія суддів, зважаючи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах та з огляду на статтю 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", поставила на обговорення питання про закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України в частині оскарження абзацу 4 резолютивної частини рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2019 року №1/ко-19 щодо внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що заперечує проти закриття провадження у справі в цій частині.

Заслухавши думку представника позивача колегія суддів зазначає таке.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності статтю 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - ~law14~) встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному ~law15~. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

Згідно зі ~law16~ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

На виконання вимог ~law17~ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18; далі - Положення № 143/зп-16), а рішенням від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 34 розділу ІІІ Положення №143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені ~law18~ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

Пунктами 10 та 11 розділу V Положення №143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

За ~law19~ за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених ~law20~. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.

У ~law21~ передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Відповідно до ~law22~ Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ~law23~ рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Згідно з ~law24~ рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених ~law25~, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

В матеріалах справи міститься засвідчена копія оскаржуваного позивачем рішення ВККС від 13 лютого 2019 року №1/ко-19 про невідповідність судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 займаній посаді, яким вирішено:

визначити, що суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О. Д. не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18;

відмовити судді Київського окружного адміністративного суду Головенку О. Д. у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє і проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року №8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів;

визнати суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;

внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду Головенка О. Д.

В матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо розгляду на засіданні Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією Комісії про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, зокрема ~law26~, яка передбачає умову, за якої можна оскаржити рішення ВККС, яке містить рекомендацію щодо вчинення певних дій чи прийняття рішень, колегія суддів, беручи до уваги встановлені обставини справи і відповідні їм правовідносини, дійшла висновку, що провадження у цій справі в частині оскарження абзацу 4 резолютивної частини рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2019 року №1/ко-19 щодо внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 треба закрити.

Якщо зважити на положення ~law27~, то рішення в цій частині, може бути оскарженим, після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає з настанням якої події рішення ВККС в частині надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.

До такого висновку колегія суддів дійшла також з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №9901/637/18, у якій, з посиланням на наведені норми законодавства, зазначено, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - ~law29~) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.

Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції Вищої ради правосуддя після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду Вища рада правосуддя приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

Водночас за нормами ~law30~ (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання суддя, (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.

При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді Вища рада правосуддя може і не погодитися з висновком ВККС.

Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження Вищої ради правосуддя та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, суд вважає, що передбачене ~law31~ оскарження рішення ВККС в частині рекомендації Вищій раді правосуддя щодо звільнення судді з посади можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у Вищій раді правосуддя. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та Вищою радою правосуддя, що є неприпустимим.

Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ужите в цій нормі формулювання "не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави. Для оскарження рішення ВККС щодо надання рекомендації такою подією чи фактором є рішення, ухвалене за відповідною рекомендацією.

Узагальнюючи наведене, можна констатувати, що рішення ВККС №1/ко-19 в частині висновку щодо внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють подальший розгляд справи в цій частині й ухвалення рішення по суті спору, а є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої Частиною 1 статті 239 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У цій справі такої потреби немає, адже мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб'єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.

Керуючись статтями 183, 238, 241, 242, 243, 248, 250, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - закрити в частині оскарження абзацу 4 резолютивної частини рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2019 року №1/ко-19 щодо внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 17 липня 2020 року.

Головуючий суддя О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

М. М. Гімон

І. Л. Желтобрюх

М. І. Смокович