Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.12.2019 року у справі №826/12118/17
Ухвала КАС ВП від 18.12.2019 року у справі №826/12118/17

УХВАЛА

17 грудня 2019 року

Київ

справа №826/12118/17

адміністративне провадження №К/9901/34673/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №826/12118/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У вересні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №45198-1305 від 05.05.2017, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" за 2017 рік у сумі 29413,10грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2019 позов задоволено.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.12.2019 визнав неповажними причини пропуску Головним управлінням ДФС у місті Києві строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
27.03.2019 у справі №826/12118/17.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у місті Києві 12.12.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Зокрема, податковий орган вказує на незаконність прийняття рішення суду апеляційної інстанції, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Відповідач вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставною для поновлення пропущеного строку повторно поданої апеляційної скарги з подальшим відкриттям провадження у справі.

Недостатність бюджетних асигнувань необхідних для сплати судового збору та тривалість проведення процедури безспірного списання коштів за виконавчими провадженнями відносно Головного управління ДФС у місті Києві є обставинами, які не залежать від волі податкового органу, та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду. На думку відповідача, порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві, судом з'ясовано наступні обставини.

Окружний адміністративний суд міста Києва від 27.03.2019 позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №45198-1305 від 05.05.2017, прийняте Головним управління ДФС у місті Києві.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, Головне управління ДФС у місті Києві оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України (ненадання документа про сплату судового збору). Цією ж ухвалою визначено строк, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.05.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, повернув заявнику з огляду на невиконання останнім вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у місті Києві вдруге 20.07.2019 подало апеляційну скаргу у справі №826/12118/17.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України (ненадання документа про сплату судового збору). Цією ж ухвалою визначено строк, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.09.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, повернув заявнику з огляду на невиконання останнім вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у місті Києві втретє 11.11.2019 оскаржило його в апеляційному порядку. Одночасно до апеляційної скарги відповідачем було долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2019 у справі №826/12118/17.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2019 апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України, у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском визначеного статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження, а наведені відповідачем у клопотанні про поновлення такого строку підстави визнані судом неповажними; пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України, у зв'язку з ненадання документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою заявнику визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня вручення копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтоване клопотання із зазначенням інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з доданням належних доказів на їх підтвердження та докази сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що звертаючись втретє з апеляційною скаргою, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від
18.11.2019 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем на адресу суду було скеровано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано неможливістю своєчасної сплати судового збору раніше у зв'язку з неналежним бюджетним фінансування, а також вказує на відсутність у Кодексі адміністративного судочинства України положень, які б забороняли подавати апеляційну скаргу повторно.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.12.2019 визнав наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, у зв'язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 18.11.2019 надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків втретє поданої апеляційної скарги щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших причин поважності підстав пропуску такого строку.

Наведені податковим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд звернув увагу, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції умотивовано зауважив, що у ситуації з пропуском державними органами процесуальних строків, поважними причинами пропуску таких строків буквально не можуть виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору фіскальним органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Вказане пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, нею ж встановлених.

Відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність фінансування, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження у даній справі, що свідчить про наявність умотивованих підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
27.03.2019.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №826/12118/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..........................................

І. Я. Олендер

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко

Судді Верховного Суду