Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.05.2020 року у справі №160/5748/19

УХВАЛА

18 травня 2020 року

Київ

справа №160/5748/19

адміністративне провадження №К/9901/12744/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О. В.,

суддів - Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії, Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про стягнення витрат на утримання,

встановив:

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просив просить стягнути витрати, пов'язані з її утриманням, у розмірі 85541,29 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати пов'язані з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в сумі 64408
(шістдесят чотири тисячі чотириста вісім) грн. 51 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Спірні правовідносини розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року в адміністративній справі № 160/5748/19 скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрат пов'язаних з утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в сумі 60833.58 грн та в задоволенні наведеної частини позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, 08 травня 2020 року скаржник направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу засобами поштового зв'язку.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, як відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

- особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

- справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

- суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. До публічної служби належить також і державна служба, в тому числі проходження військової служби (стаття 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").

Згідно з частиною 4 статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частиною 4 статті 257 КАС України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом розгляду в цій справі є зобов'язання відповідача відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, отже, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження відповідачем публічної служби. Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року по справі №804/285/16.

Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України (в чинній редакції), крім того, судом не встановлено виключень щодо посади відповідача (оперуповноважений сектору карного розшуку Індустріального районного відділу Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області) у цій справі в аспекті пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Разом із касаційною скаргою подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року, обґрунтовану тим, що позивач звертався до суду із заявою про стан розгляду цієї адміністративної справи, однак, копію указаного судового рішення отримано лише 10 квітня 2020 року, на підтвердження чого надано поштовий конверт суду апеляційної інстанції штрихкодовий ідентифікатор 4900080977448, відомості з веб-сайту АТ "Укрпошта" щодо поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор
4900080977448.

Проаналізувавши доводи та матеріли зазначеної заяви, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску цього строку, оскільки касаційну скаргу подано 08 травня 2020 року, то тридцятиденний строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції не пропущено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ухвалив:

Визнати поважними причини пропуску Дніпропетровським державним університетом внутрішніх справ строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року та поновити цей строк.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі ліквідаційної комісії, Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про стягнення витрат на утримання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко