Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2021 року у справі №520/9923/2020

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/9923/2020

провадження № К/9901/11637/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі № 520/9923/2020 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у нерозгляді питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги позивачу з підстав встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги позивачу з підстав встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум відповідно до Положення "Про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум", затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 26.10.2014 №564, який зареєстрований в МЮУ 17.11.2016 за №1497/29627.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020, яке було залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від
10.02.2021, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу № 520/9923/2020 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.

Приписи пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини 1 статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

За приписами пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині 6 статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України передбачають, що для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Спір у цій справі виник через бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у нерозгляді заяви позивача від 13.02.2020 щодо призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. І тому з огляду на те, що предметом спору є бездіяльність суб'єкта владних повноважень стосовно призначення одноразової грошової допомоги, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України.

Водночас за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У касаційній скарзі заявник зазначає про обставини, на підставі яких Міністерство оборони України мало б, на думку скаржника, здійснити призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності третьої групи, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам.

Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності. Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Своєю чергою касаційна скарга стосовно наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції зводиться до незгоди із ухваленими судовими рішеннями у справі й тверджень про невідповідність висновків судів обставинам справи.

Доводи, наведені позивачем у його касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України у сфері соціального захисту військовослужбовців, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів", а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.

Також колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від
16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц викладений висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

У поданій касаційній скарзі позивач зазначає, що вона має фундаментальне та виняткове значення, однак при цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або фундаментального значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Також, посилання скаржника на те, що розгляд даної справи становить значний суспільний інтерес, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наявність "суспільного інтересу" як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от:

1) суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій);

2) інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов'язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій).

У світлі обставин цієї справи та з обґрунтувань касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав, які б дозволили стверджувати, що вона становить значний суспільний інтерес.

Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі № 520/9923/2020, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.

Посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 10.07.2019 у справі № 560/164/19, від 31.10.2019 у справі № 520/11476/18, від 24.12.2019 у справі № 520/10341/18 відхиляються колегією суддів як не релевантні до обставин справи № 520/9923/2020, оскільки у даній справі позивачем для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги взагалі не був дотриманий алгоритм, встановлений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, а тому Міністерством оборони України заява ОСОБА_1 від 13.02.2020 щодо призначення одноразової грошової допомоги по суті вимог, з прийняттям відповідного рішення, не розглядалася. Такі обставини не є подібними до тих правовідносин, що виникли у вищевказаних справах, що унеможливлює використання таких висновків Верховного Суду у справі № 520/9923/2020.

Водночас колегія суддів бере до уваги, що висновки, зроблені судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі, узгоджуються з правовими позиціями суду касаційної інстанції, які викладені в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18. Своєю чергою колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначених правових позицій.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.

Керуючись приписами статей 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі № 520/9923/2020.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб