Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2021 року у справі №280/6302/19

УХВАЛА

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 280/6302/19

адміністративне провадження № К/9901/6480/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н. Є.,

суддів: Дашутіна І. В., Желтобрюх І. Л.,

перевіривши касаційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби (правонаступник Запорізької митниці ДФС) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 2 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ділових комунікацій" до Запорізької митниці ДФС, третя особа: Голова комісії з припинення Запорізької митниці ДФС Державної митної служби України Сіленко Валерій Васильович про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр ділових комунікацій" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 25 жовтня 2019 року №UА112080/2019/000124/2.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 2 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, позов задоволено.

26 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дніпровської митниці Держмитслужби (правонаступник Запорізької митниці ДФС) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 2 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржнику надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом та уточненої касаційної скарги з належним обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 22 березня 2021 року.

Скаржником на адресу Верховного Суду надіслано клопотання про продовження строків усунення недоліків касаційної скарги.

Клопотання про продовження строку усунення недоліків обґрунтоване тим, що у скаржника як державного органу бюджетного асигнування відсутні можливості оплатити судовий збір за подання касаційної скарги у даній справі у встановлений ухвалою суду строк у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках.

Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Також, Суд зазначає, що скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 1 частини четвертої якої передбачено повернення позовної заяви, якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не усунуто у встановлений судом строк.

Враховуючи наведене, оскільки скаржником станом на день винесення даної ухвали не виконано вимоги Верховного Суду викладені в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Одночасно суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 121, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Дніпровської митниці Держмитслужби про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби (правонаступник Запорізької митниці ДФС) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 2 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ділових комунікацій" до Запорізької митниці ДФС, третя особа: Голова комісії з припинення Запорізької митниці ДФС Державної митної служби України Сіленко Валерій Васильович про визнання протиправним та скасування рішення повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. Є. Блажівська

Судді: І. В. Дашутін

І. Л. Желтобрюх