Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.05.2019 року у справі №520/1972/19
Ухвала ВП ВС від 31.03.2020 року у справі №520/1972/19

УХВАЛА

15 вересня 2020 року

Київ

справа №520/1972/19

адміністративне провадження №Пз/9901/11/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Берназюка Я. О., Бучик А. Ю., Желєзного І. В., Рибачука А. І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шосенко К. М.,

представника позивача - Чубко О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву, подану адвокатом Чубко Оксаною Миколаївною в інтересах ОСОБА_1, про ухвалення додаткового рішення у зразковій справі № 520/1972/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2020 представницею позивача направлено до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій остання просить вирішити клопотання позивача, зазначене у позовній заяві щодо звернення Верховного Суду до Європейського суду з прав людини із запитом про надання консультативного висновку стосовно принципових питань, пов'язаних із тлумаченням або застосуванням прав і свобод, встановлених Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод" та Протоколами до неї.

Заслухавши суддю-доповідача та представника позивача, обговоривши доводи заяви та дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (яке було замінено на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області), в якому просив:

- визнати дискримінаційними дії відповідача при розгляді звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Київське об'єднане УПФУ в м. Харкові здійснити з 1 жовтня 2017 року перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 1 жовтня 2017 року до моменту здійснення перерахунку.

Рішенням колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.02.2020 частково задоволено позов ОСОБА_1.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області обчислити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності у відповідності до ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 26 квітня 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Отже, в рішенні суду від 25.02.2020 вирішено усі позовні вимоги, з приводу яких досліджувалися докази, заявлені позивачем.

Колегія суддів також зазначає, що за приписами частин 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до частин 2, 3 статті 9 КАС України, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених частин 2, 3 статті 9 КАС України.

Зміст рішення суду повинен відповідати приписам статей 242, 244, 245, 246 КАС України та повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що позовна заява містить клопотання про звернення Верховного Суду до Європейського суду з прав людини із запитом про надання консультативного висновку стосовно принципових питань, пов'язаних із тлумаченням або застосуванням прав і свобод, встановлених Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод" та Протоколами до неї.

При цьому у клопотанні зазначено, що таке звернення має відбутись у разі, якщо національні суди мають сумніви в правильності тлумачення відповідних норм, зокрема, ст. ст. 2,6,14 Конвенції. Іншого обґрунтування необхідності звернення до ЄСПЛ із запитом про надання консультативного висновку в позовній заяві не міститься.

Під час розгляду даної справи у суду не виникало принципових питань щодо тлумачення або застосування прав і свобод, визначених у вказаних нормах Конвенції про захист прав і основоположних свобод в контексті спірних правовідносин.

Крім того, розгляд зразкової справи відбувався у відкритому судовому засіданні за участю представника позивача. Клопотання про звернення до ЄСПЛ нею не заявлялось. В судовому засіданні 15.09.2020 адвокат Чубко О. М. пояснила, що таке звернення необхідно для надання роз'яснень стосовно того, чи може постанова Уряду (Кабінету Міністрів України) вносити зміни до Закону.

Проте, відповідно до статті 1 Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який Верховна Рада України ратифікувала Законом від 5 жовтня 2017 року №2156-VIII, вищі судові установи Високої Договірної Сторони, як визначено відповідно до статті 10, можуть звертатися до Суду щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї.

Вимог щодо необхідності тлумачень норм Конвенції або протоколів до неї представником позивача не наведено.

З огляду на викладене вище, у задоволенні заяви адвоката Чубко Оксани Миколаївни про ухвалення додаткового рішення у зразковій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви адвоката Чубко Оксани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у зразковій справі №520/1972/19.

Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду....................................................................

Л. Л. Мороз

Я. О. Берназюк

А. Ю. Бучик

І. В. Желєзний

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду