Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.07.2019 року у справі №540/2224/18

УХВАЛА

16 липня 2019 року

Київ

справа №540/2224/18

адміністративне провадження №К/9901/19036/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Білоуса О. В., Блажівської І. Л., Желтобрюх І. Л., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства "АНК" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Приватне підприємство "АНК" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної фіскальної служби України, в якому просило скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України від 5 травня 2018 року № 681270/21296967 про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 7 серпня 2017 року № 21, датою її фактичного отримання контролюючим органом, а саме 29 серпня 2017 року.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, позов Приватного підприємства "АНК" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Державна фіскальна служба України звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Так, статтею 328 КАС України унормовані питання стосовно права на касаційне оскарження, за змістом частини першої якої учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених статтею 328 КАС України.

Отже за змістом наведених законодавчих приписів право на касаційне оскарження судового рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, однак лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім, не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей статті 12 КАС України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналогічні приписи містить частина 4 статті 257 КАС України, у якій зазначено перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Системний аналіз вище наведених норм дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що контролюючий орган, зупиняючи реєстрацію податкової накладної від 7 серпня 2017 року № 21, а потім відмовляючи в її реєстрації, не вказав, які саме документи необхідно надати позивачу для реєстрації податкової накладної. Згідно з висновками судів попередніх інстанцій позивач підтвердив господарську операцію, на яку виписав податкову накладну від 7 серпня 2017 року №21, первинними документами, а саме надав відповідачу: видаткову накладну від 14 серпня 2017 року №РН-0000807, довіреність від 7 серпня 2017 року №28, рахунок-фактуру від 7 серпня 2017 року №СФ-0000836, пояснювальну записку (пояснення) від 8 серпня 2017 року №2, договір від 1 грудня 2016 року №16/128, додаток №1 до договору від 1 грудня 2016 року, видаткову накладну від 6 грудня 2016 року №954, акт прийому-передачі зі зберігання від 30 квітня 2017 року №1, акт доставки б/н від 24 квітня 2017 року, товарно-транспортні накладні від 14 серпня 2017 року №0000000231, №0000000232, №0000000233, таблицю даних платника податку (підтверджується квитанцією від 5 вересня 2017 року №2). Крім того, в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення відповідачі вказували, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:2517. При цьому, судами встановлено, що позивач, надаючи податковому органу первинні документи на підтвердження здійснення господарської операції, також надав документи, що містять інформацію про залишки товару на складі: пояснення щодо наявності у підприємства товарних запасів (пісок, щебінь, відсів, цемент) на суму 7261807,06
грн, договір від 1 грудня 2016 року №16/128, додаток №1 до договору від 1 грудня 2016 року, видаткову накладну від 6 грудня 2016 року № 954, акт прийому-передачі зі зберігання від 30 квітня 2017 року №1, акт доставки б/н від 24 квітня 2017 року. Враховуючи вказані обставини, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації зазначеної податкової накладної.

Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі незначної складності, судом не встановлені. У касаційній скарзі доводів щодо наявності таких обставин відповідач також не наводить.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі за позовом Приватного підприємства "АНК" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх