Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.05.2021 року у справі №826/6754/17

УХВАЛА

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 826/6754/17

адміністративне провадження № К/9901/14558/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Васильєвої І. А., Олендера І. Я.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 826/6754/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

23.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2016 №0005321306 та №0005331306.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2020 позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2020 скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 29.11.2016 № 0005321306 в частині суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 80 906,40 грн та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20
226,49 грн та № 0005331306 в частині суми грошового зобов'язання з військового збора у розмірі 6 075,48 грн та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1

518,87 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податкової інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої 20.10.2016 складено акт.

На підставі акта перевірки контролюючим органом 29.11.2016 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0005321306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 169658,09 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 135590,47 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 34067,62 грн, № 0005331306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збора у сумі 12768,70 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 10214,96 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2553,74 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві від
29.11.2016 податкові повідомлення - рішення № 0005321306 в частині суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 80 906,40 грн та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 226,49 грн та № 0005331306 в частині суми грошового зобов'язання з військового збора у розмірі 6 075,48 грн та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 518,87 грн є протиправними та підлягають скасуванню.

Головне управління ДПС у м. Києві не погодившись з судовим рішенням, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 826/6754/17 скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270
гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від
15.12.2020 № 1082-IX).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 227000 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.11.2016 п № 0005321306 в частині суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 80 906,40 грн та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20
226,49 грн та № 0005331306 в частині суми грошового зобов'язання з військового збора у розмірі 6 075,48 грн та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1
518,87 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2020 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі № 826/6754/17 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
02.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
17.03.2021 у справі № 826/6754/17 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. А. Васильєва І. Я. Олендер