Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.03.2021 року у справі №160/5313/20

УХВАЛА

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 160/5313/20

адміністративне провадження № К/9901/7852/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н. А.,

суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.,

перевірив касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі №160/5313/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про зобов'язання повторно розглянути заяву про визнання біженцем,

УСТАНОВИЛ:

09 березня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв'язку
06.03.2021).

07.05.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просив суд зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту в України відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, позов було задоволено.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судом першої інстанції справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж статті обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Предметом розгляду даної справи є зобов'язання Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту в України відповідно до вимог чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем взагалі не надано оцінки заяві позивача згідно вимог Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само заява позивача не розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян", оскільки у листі міграційної служби відсутні будь-які посилання на законні підстави для надання цієї відповіді та не розгляду заяви позивача по суті поставлених у ній питань. На підставі наведеного у сукупності, суди дійшли до висновку, що лист Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 19.02.2020 року №/1201.3.3/2402-20 не підтверджує факт розгляду заяви позивача від 31.01.2020 року.

Отже, виходячи з предмету спору та статусу позивача, який є іноземцем і перебуває на території України, спір, що виник між сторонами віднесено до справ незначної складності, рішення у яких не підлягають касаційному оскарженню.

Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності, відповідач вказав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (п.3 ч.4 ст.328 КАС України), а також про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.

Проте, скаржник не вказав про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Таким чином, скаржник у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі №160/5313/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про зобов'язання повторно розглянути заяву про визнання біженцем.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. Е. Мацедонська

С. А. Уханенко