Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.08.2018 року у справі №826/24548/15

УХВАЛА

08 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/24548/15

касаційне провадження №К/9901/56598/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.

розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 у справі № 826/24548/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екодонресурс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екодонресурс" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 19.01.2018 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.04.2018 вперше подану апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2018 повернув на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України - відповідачем не усунуто недоліків (неподання документу про сплату судового збору і незазначення адреси електронної пошти) апеляційної скарги у встановлений ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху строк.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м.

Києві 17.05.2018 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2018 вдруге з пропуском встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження, який з урахуванням отримання копії оскаржуваного судового рішення 16.02.2018 сплинув 18.03.2018.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.05.2018 залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України та у зв'язку з невиконанням вимог пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав та документу про сплату судового збору в установленому порядку та розмірі.

На виконання вимог даної ухвали 11.06.2018 від відповідача надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому порушено питання про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.06.2018 відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2018 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з визнанням наведених підстав пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.

Офіс великих платників податків ДФС звернувся 16.07.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статті 129 Конституції України, статей 169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначив про неправомірне обмеження його у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки суб'єкт владних повноважень був позбавлений можливості здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2018 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 у справі № 826/24548/15 залишено без руху у зв'язку з невиконанням вимог частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України - до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору.

У межах встановленого вказаною ухвалою строку скаржником вимоги ухвали виконано в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Пункт 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на апеляційне оскарження є надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування чи зупинення видаткових операцій на рахунках не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 23.06.2018 положень пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 333, пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 у справі № 826/24548/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екодонресурс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна І.А. Гончарова Р.Ф.Ханова