Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.09.2021 року у справі №826/3136/15

УХВАЛА

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 826/3136/15

адміністративне провадження № К/9901/31829/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів -Єресько Л. О., Загороднюка А. Г.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління МВС України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №826/3136/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в місті Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Київська міська організація Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в місті Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Київська міська організація Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ №48о/с від 16 січня 2015 року "Про особовому складу" в частині звільнення його з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VI та підпункту "а" пункту 62, пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29 липня 1991 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в місті Києві № 59о/с від 30 січня 2015 року "Щодо особового складу" в частині звільнення його з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VI та підпункту "а" пункту 62, пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29 липня 1991 року;

- поновити його на посаді інспектора відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Голосіївського району, підпорядкованого Головному управлінню МВС України в місті Києві;

- стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 30 січня 2015 року до дня фактичного розгляду справи судом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 січня 2015 року №48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VI та пункту 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в місті Києві від 30 січня 2015 року №59 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VI та пункту 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Голосіївського району, підпорядкованого Головному управлінню МВС України в м. Києві з 31 січня 2015 року;

- стягнуто з Головного управління МВС України в місті Києві (м. Київ, вул.

Володимирська, 15,01601, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 січня 2015 року до 11 лютого 2021 року у розмірі: 303 756,44 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Голосіївського району, підпорядкованого Головному управлінню МВС України в місті Києві з 31 січня 2015 року.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління МВС України в місті Києві (м. Київ, вул. Володимирська, 15,01601, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі: 3827,17 грн.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Головне управління МВС України в місті Києві звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 19 серпня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №826/3136/15 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №826/3136/15 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства.

За таких обставин, оскільки пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а " - "г" цієї правової норми, проте відповідачем таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління МВС України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №826/3136/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в місті Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Київська міська організація Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена..................................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк,

Судді Верховного Суду