Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2018 року у справі №808/2464/17

ф

УХВАЛА

12 листопада 2019 року

Київ

справа №808/2464/17

адміністративне провадження №К/9901/30768/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Гімона М. М., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі №808/2464/17 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент". Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12 липня 2017 року №413-17/825, а також скасовано суму податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" у розмірі ~money0~, визначену у податковій вимозі від 12 липня 2017 року №413-17/825, прийняту Головним управління ДФС у Запорізькій області.

Крім того, вказаною постановою суду встановлено судовий контроль за виконанням рішення та зобов'язано Головне управління ДФС у Запорізькій області (пр.

Соборний, буд.166, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39396146) у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - без змін.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 2 серпня 2018 року накладено на виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області Козаченко Юліану Павлівну (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) штраф за неподання до суду звіту про виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі №808/2464/17 у розмірі ~money1~ (тридцять п'ять тисяч двісті сорок гривень 00 копійок). Стягнуто з виконуючого обов'язки начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області Козаченко Юліани Павлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (69034, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-А, код ЄДРПОУ 34155997) суму штрафу у розмірі ~money2~ (сімнадцять тисяч шістсот двадцять гривень 00 копійок) та на користь Державного бюджету України суму штрафу у розмірі ~money3~ (сімнадцять тисяч шістсот двадцять гривень 00 копійок). Встановлено новий строк подання звіту про виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі №808/2464/17 та зобов'язано Головне управління ДФС у Запорізькій області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 60 календарних днів з дня набрання ухвали законної сили.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 3 січня 2019 року у задоволенні заяви представника Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26 грудня 2018 року про визнання ухвали Запорізького окружного суду від 2 серпня 2018 року такою, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року залишено без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору.

11 березня 2019 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала.

10 квітня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області повторно подано апеляційну скаргу на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 3 січня 2019 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що порушення строків відбулося у зв'язку з неналежним фінансуванням скаржника.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених у даній ухвалі: 10 днів з моменту вручення копії ухвали.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу, особі яка її подала.

12 червня 2019 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 3 січня 2019 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що порушення строків відбулося у зв'язку з поверненням апеляційної скарги.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області надіслано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, яке обґрунтоване тим, що первісна апеляційна скарга була подана у встановлені строки, проте повернута з підстав несплати судового збору, оскільки на рахунках відповідача були відсутні кошти.

Проте вказані скаржником підстави для поновлення строку визнані судом апеляційної інстанції неповажними, а тому відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою від 9 вересня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що зазначені скаржником підстави пропуску процесуального строку не є поважними, оскільки повернення попередньо поданих апеляційних скарг не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

7 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Водночас скаржник зазначає, що обставини, які вплинули на затримку сплати судового збору при поданні апеляційної скарги, зумовлені відсутності належного фінансування та зміною ставок судового збору, а пропуск строку апеляційного оскарження судового рішення при повторному зверненні є незначним та відбувся не з його вини, оскільки ним вчинялися всі необхідні і можливі дії для подання апеляційної скарги у встановлені процесуальним законом строки.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пункт 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені відповідачем обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки скаржник звернувся з повторною апеляційною скаргою після спливу майже трьох місяців з моменту сплати судового збору, при цьому ним не наведено суду жодних поважних причин, що унеможливили вчасне подання до суду документу про сплату судового збору для умов усунення недоліків апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Таким чином, подана Головним управлінням ДФС у Запорізькій області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОХІМРЕАГЕНТ" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н. Є. Блажівська

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко