Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.04.2021 року у справі №480/1410/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 480/1410/19

провадження № К/9901/15414/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Берназюка Я. О., Желєзного І. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі № 480/1410/19 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,

установив:

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, у якому просило зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований стрічковий фундамент прибудови до кв. АДРЕСА_1, за власний рахунок.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 позовні вимоги Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради - задоволено.

На зазначене рішення суду ОСОБА_1 27.08.2019 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 зазначена апеляційна скарга залишена без руху через несплату скаржником судового збору та наданий строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Враховуючи те, що вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від
17.09.2019 у встановлений судом строк не були виконані, суд апеляційної інстанції ухвалою від 08.10.2019 апеляційну скаргу повернув скаржнику.

16.12.2020 відповідач повторно звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у даній справі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2021 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху, а також запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку із зазначенням поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження рішення та документів на підтвердження цих обставин.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та відповідно відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

На зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу.

Згідно з ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Суд апеляційної інстанції відхилив клопотання скаржника про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено ним з поважних причин через те, що відповідач є людиною досить поважного віку і на час коли необхідно вирішувати питання про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги, це було у вересні 2019, після проходження курсу лікування в стаціонарі, з приводу хвороби обох ніг, відповідач проходив курс амбулаторного лікування, оскільки не міг самостійно пересуватись, а також через те, що відповідач має скрутне матеріальне становище, яке викликане необхідністю лікування та необхідністю сплачувати судовий збір за дві апеляційні скарги на рішення Сумського окружного адміністративного суду по справам №480/1127/19 та 480/1128/19, та відповідно, ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Також Другий апеляційний адміністративний суд наголосив на тому, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

До того ж, судом апеляційної інстанції встановлено, що жодних доказів в підтвердження скрутного матеріального становища відповідача в період з
25.07.2019 (дата винесення оскаржуваного рішення) до 16.12.2020 (дата звернення з повторною апеляційною скаргою), матеріали справи та апеляційна скарга не містить. Жодних інших обґрунтувань, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апелянт не наводив.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема й щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Зміст положень наведених норм процесуального права відбитий і в статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, зумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків передбачене законом також для того, щоб дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та стимулювати своєчасне виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Колегія суддів зазначає, що постановляючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив обставини, пов'язані з причинами пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження судового рішення, та зробив обґрунтований висновок про те, що зазначені в клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження скаржник не зазначив.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частина 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене суд касаційної інстанції вважає, що подана ОСОБА_1 касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, що відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись положенням ч. 2 ст. 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі № 480/1410/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний