Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.09.2020 року у справі №460/2158/19

УХВАЛА

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 460/2158/19

адміністративне провадження № К/9901/21870/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Рибачука А. І., Шарапи В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної служби геології та надр України

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року

у справі №460/2158/19

за позовом Державної служби геології та надр України

до Приватного акціонерного товариства "Могилянський завод будівельних матеріалів"

про припинення права користування надрами шляхом анулювання дії спеціалізованого дозволу,

УСТАНОВИЛ:

Державна служба геології та надр України звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Могилянський завод будівельних матеріалів", в якому просила припинити право користування надрами шляхом анулювання дії спеціалізованого дозволу №5128 від 03 лютого 2010 року, наданого Приватному акціонерному товариству "Могилянський завод будівельних матеріалів".

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

26 серпня 2020 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №460/2158/19.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року визнано неповажними підстави пропуску Державною службою геології та надр України строку на касаційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №460/2158/19. Залишено без руху касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №460/2158/19.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали скаржник надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги із доданим документом про сплату судового збору та заявою про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в якій зазначено, що скаржник вважає, що існує необхідність у розгляді цієї справи в касаційному порядку, так як вона стосується права користування надрами.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів прийшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Пунктом 6 ч. 5 вищевказаної статті КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі-Закон № 731-IX) від 18 червня 2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі-Закон № 731-IX) від 18 червня 2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення". Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі-Закон № 731-IX) від 18 червня 2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення".

Крім того, відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції ~law16~ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених КАС України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Отже, законодавцем обмежено строки, встановлені відповідно до пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" КАС України, зокрема й строк касаційного оскарження, який закінчується через 20 днів після набрання чинності ~law17~ від 18 червня 2020 року.

Беручи до уваги те, що ~law18~ від 18 червня 2020 року набрав чинності 17 липня 2020 року, отже строк на касаційне оскарження закінчився 06 серпня 2020 року, а касаційна скарга направлена до суду тільки 26 серпня 2020 року, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження.

Також слід зазначити, що у заяві про поновлення строку скаржником не зазначено наявність причин пропуск строку на касаційне оскарження, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Водночас колегія суддів відзначає, що самого лише посилання на існування карантину та запроваджених у зв'язку з цим обмежень, без аргументованих доводів та обґрунтованих доказів, не може вважатись, з огляду на зміни до законодавства, поважною причиною пропуску строку для усунення недоліків касаційної скарги. При цьому Верховний Суд також відзначає, що скаржником на підтвердження своїх доводів не надано належних доказів поважності причин такого пропуску, зокрема, але не виключно: наказів щодо вжиття організаційних заходів по запобіганню поширенню "COVID-19", накази про переведення апарату на дистанційну роботу, в тому числі підписанта касаційної скарги, про встановлення графіку роботи під час дії карантину тощо.

Отже, значний проміжок часу з моменту ухвалення оскаржуваного судового рішення та поданням скаржником касаційної скарги вказує на відсутність у нього процесуальної зацікавленості у касаційному перегляді судових рішень у цій справі. Така бездіяльність/дії скаржника, на думку колегії суддів, можуть бути спрямовані на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Таким чином, на даний час вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху не виконанні, інших підстав для поновлення строку, які б підтверджували поважність пропуску строку на касаційне оскарження не вказано.

Згідно з пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Аналогічна правова позиція щодо вищезазначених процесуальних норм висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 грудня 2019 року у справі №0440/6892/18 та від 26 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.000107.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ("Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne", заява № 116/1997/900/1112).

У справі "Дія 97" проти України" (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: "Каньєте де Хоньї проти Іспанії" ("Kanye de Honji v. Spain") заява № 55782/00, пункт 36; "Гору проти Греції" ( № 3) ("Gorou v. Greece" (no. 3)), заява № 21845/03, пункт 27; "Михолапа проти Латвії" ("Miholapa v. Latvia"), зава № 61655/00, пункт 24 та "Андрєєва проти Латвії" ("Andrejeva v. Latvia"), заява № 55707/00, пункт 99).

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 3, 121, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі №460/2158/19 за позовом Державної служби геології та надр України до Приватного акціонерного товариства "Могилянський завод будівельних матеріалів" про припинення права користування надрами шляхом анулювання дії спеціалізованого дозволу.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. В. Желєзний А. І. Рибачук В. М. Шарапа