Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.04.2019 року у справі №810/4246/17

УХВАЛА

10 вересня 2019 року

Київ

справа №810/4246/17

адміністративне провадження №К/9901/25340/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №810/4246/17 за позовом ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2018.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 у задоволенні клопотанні ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що 19.10.2018 ДФС вперше подало апеляційну скаргу, яку увалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом сплати судового збору у розмірі 960 грн. 19.11.2018 скаржник звернувся з клопотанням про продовження строків на усунення недоліків. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 у задоволенні клопотання ДФС про продовження строків на усунення недоліків чи відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Відповідно до платіжного доручення від 27.12.2018 № 3729 судовий збір у розмірі 960,00 грн. було сплачено скаржником 28.12.2018. Проте, повторно з апеляційною скаргою ДФС звернулась лише 30.01.2019 року, тобто із пропущенням встановленого строку на апеляційне оскарження. Скаржником не надано будь-яких прийнятних та переконливих доказів на підтвердження того, що він з поважних причин протягом більш як 30 днів, з моменту сплати судового збору, не подав апеляційну скаргу.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримав 14.02.2019 проте, зазначені в ній недоліки апеляційної скарги не усунув.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки при повторній подачі апеляційної скарги ДФС виконано вимоги ст.296 КАС України, а саме - надано платіжне доручення про сплату судового збору.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало саме те, що скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим доводи скаржника про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження є безпідставними.

Доводів про те, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом подавалась така заява, касаційна скарга не містить.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із повідомленням інших (поважних) підстав для поновлення такого строку.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №810/4246/17.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду