Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.04.2021 року у справі №299/3459/17

УХВАЛА

09 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 299/3459/17

адміністративне провадження № К/9901/9669/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу голови Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області Пенцкофера Миколи Антоновича на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року

у справі №299/3459/17 за позовом ОСОБА_1 до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, голови Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області Пенцкофера Миколи Антоновича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИЛ:

22 березня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга голови Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області Пенцкофера М. А.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Згідно із частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що судами попередніх інстанцій не ураховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що за змістом відповідає пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У тексті касаційної скарги заявник зазначає, що судами не ураховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2017 року у справі №6-1264цс17, від 06 травня 2020 року у справі №487/2191/17, від 12 лютого 2019 року у справі №815/5349/16, від 31 січня 2020 року у справі №648/1899/17, від 06 березня 2019 року у справі №571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі №2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі №523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі №760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі №642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі №390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі №464/4574/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі №756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №365/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі №686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі №287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №287/587/16-ц, від 19 лютого 2019 року у справі №824/399/17-а.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16).

Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт
6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц).

Так, у справі №6-1264цс17 предметом розгляду було поновлення особи на посаді в ПрАТ "Київстар", у справі №487/2191/17 - поновлення особина посаді в ДП "Адміністрація морських портів України", у справі №815/5349/16 - скасування податкового повідомлення-рішення, у справі №648/1899/17 - скасування рішення про відмову у наданні згоди на добровільне об'єднання територіальної громади, у справі №571/1306/16-ц - установлення факту спільного проживання однією сім'єю та поділ майна, у справі №2-3632/11 - поділ майна подружжя, у справі №235/499/17 - скасування боргу за надання комунальних послуг та відшкодування моральної шкоди, у справі №523/3612/16-ц - визнання особи такою, що втратила право користування нежитловим приміщенням, у справі №760/23795/14-ц - визнання права власності на частину об'єкта незавершеного будівництва, у справі №642/6518/16-ц - визнання права власності, у справі №390/131/18 - визнання правочину недійсним, у справі №464/4574/15-ц - визнання неукладеним договору про надання споживчого кредиту та заставу майна, у справі №756/17180/14-ц - стягнення кредитної заборгованості, у справі №697/2368/15-ц - визнання недійсним договору дарування квартири, у справі №635/8395/15-ц - визнання договору купівлі-продажу недійсним, у справі №686/24003/18 - стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, у справі №287/575/16-ц, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на землю, у справі №287/587/16-ц, - скасування рішення про державну реєстрацію права власності на землю, у справі №824/399/17-а - стягнення податкового боргу.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2017 року у справі №6-1264цс17, від 06 травня 2020 року у справі №487/2191/17, від 12 лютого 2019 року у справі №815/5349/16, від 31 січня 2020 року у справі №648/1899/17, від 06 березня 2019 року у справі №571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі №2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі №523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі №760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі №642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі №390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі №464/4574/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі №756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №365/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі №686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі №287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №287/587/16-ц, від 19 лютого 2019 року у справі №824/399/17-а, про які зазначає заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Окрім наведеного, у тексті касаційної скарги зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази.

Так, за змістом пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

Також, скаржник указує, що його не було належним чином повідомлено про дату і час судового засідання у зв'язку із чим він був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Однак, у тексті постанови суду апеляційної інстанції указано, що судове засідання відбулось за участю представника відповідачів Рацини Ю. Ю.

З огляду на викладене, Суд відхиляє такі посилання скаржника.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга голови Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області Пенцкофера М. А. підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі №299/3459/17.

Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу голови Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області Пенцкофера Миколи Антоновича на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі №299/3459/17 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає..............

Ж. М. Мельник-Томенко Суддя Верховного Суду