Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.06.2021 року у справі №520/9899/2020

УХВАЛА

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 520/9899/2020

адміністративне провадження № К/9901/19212/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Мартинюк Н. М., Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі №520/9899/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2900 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А2900, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А2900 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з
01.12.2015 року по 23.08.2018 року включно;

зобов'язати військову частина А2900 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.08.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з
01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 23.08.2018 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини А2900 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з
01.12.2015 року по 23.08.2018 року включно.

Зобов'язано військову частина А2900 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.08.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з
01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 23.08.2018 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня апеляційну скаргу Військової частини А2900 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року по справі №520/9899/2020 скасовано.

Прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини А2900 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по
28.02.2018 року.

Зобов'язано Військову частину А2900 (вул. Чуднівська, 114,м. Житомир, 10005, код ЄДРПОУ ~organization0~) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включено.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 25 травня 2021 року.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що предмет розгляду даної справи стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" не встановлено.

Харківський окружний адміністративний суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Однак, скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. Суд зауважує, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, у справі №823/59/17 предметом розгляду була відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, натомість предмет розгляду даної справи стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Відтак, правовідносини у зазначеній скаржником справі та у справі №520/9899/2020 не є подібними.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції" ("LevagesPrestationsServices v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("BruallaGomesdelaTorre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі №520/9899/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2900 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді Н. М. Мартинюк О. Р. Радишевська