Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2021 року у справі №260/2281/20

УХВАЛА

08 липня 2021 року

м. Київ

справа № 260/2281/20

провадження № К/9901/16024/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плиски Володимира Володимировича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чопського міського голови Самардака Валерія Володимировича, Чопської міської ради Закарпатської області, з участю третьої особи: Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання незаконними та скасування розпоряджень, стягнення заробітної плати,

встановив:

29 квітня 2021 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв'язку.

05 травня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано десять днів з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням належних обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.

Так, суд роз'яснив, що скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

На виконання указаного судового рішення 18 червня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла уточнена касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу та подану на виконання вимог ухвали від 19 травня 2021 року уточнену касаційну скаргу на предмет відповідності вимогам пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, суд установив, що її автор посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтування скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, зводяться до стверджування заявником відсутності висновку Верховного Суду стосовно питання застосування норми у подібних правовідносинах, предметом позову якого є реалізація управлінських функцій міського голови та їх відповідність вимогам закону.

При цьому автор скарги у даному випадку не наводить норму права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Уточнена касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Отже, оскільки автор скарги не обґрунтував підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, підстави для відкриття касаційного провадження з цієї підстави відсутні.

Слід зазначити, що скаржник також посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає інші підстави касаційного оскарження, а саме: суд необґрунтовано відхилив три клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини 2 статті 353 КАС України); суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України).

При цьому скаржник не зазначає які саме клопотання були відхилені судом.

Суд звертає увагу, що у разі якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими.

Разом з цим автор скарги посилається на пункт 3 частини 3 статті 353 КАС України, а саме справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Слід зазначити, що за приписами частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Водночас, будь-яких доказів неповідомлення скаржника про розгляд справи, як-то копії з матеріалів справи, з яких можна було б пересвідчитися про відсутність зворотних повідомлень про вручення, скаржником не надано.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, вимоги ухвали Верховного Суду від 19 травня 2021 року не виконано, уточнена касаційна скарга не містить належно вмотивованих підстав для касаційного оскарження, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Таким чином, перевіркою змісту поданої уточненої касаційної скарги встановлено, що у ній не містяться належно вмотивованих визначених законом підстав для касаційного оскарження судового рішення в касаційному порядку, натомість, уточнена касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, цитати нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі належно вмотивованих визначених законом підстав для касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Отже, заявник не усунув недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 169, 332 КАС України,

ухвалив:

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плиски Володимира Володимировича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 260/2281/20 повернути особі, що її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко