Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №810/618/17

УХВАЛА

04 липня 2019 року

Київ

справа №810/618/17

адміністративне провадження №К/9901/17794/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів - Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

перевіривши касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі №810/618/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2018 року позов Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Відповідач оскаржив зазначене рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2018 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права, відповідач подав касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги її заявник посилається на те, що неможливість сплати судового збору є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною 3 статті 295 КАС України (яка визначає загальний строк на апеляційне оскарження) передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Частиною 3 статті 295 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У свою чергу, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Як вбачається зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень, скаржник вперше звернувся з апеляційною скаргою 21 лютого 2019 року, проте ухвалою суду апеляційної інстанції від 12 березня 2019 року її було повернуто у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Вдруге апеляційна скарга подана апелянтом 02 квітня 2019 року.

Шостий апеляційний адміністративний суд, встановивши, що апеляційна скарга подана із пропуском передбаченого процесуальним законом строку, і наведені скаржником причини такого пропуску є неповажними, судовий збір не сплачено, ухвалою від 18 квітня 2019 року залишив скаргу без руху і запропонував скаржнику подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надати документ про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду, відповідач надіслав клопотання про продовження строку для усунення недоліків та поновлення строку апеляційного оскарження, в якому зазначив, що первинну апеляційну скаргу ним було подано в межах встановленого процесуального строку, а відсутність фінансування державного органу є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. Проте наведені апелянтом підстави визнані судом неповажними.

Ухвалою від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику. При цьому, суд виходив з того, що відсутність належного фінансування, а також повторна подача апеляційної скарги, у зв'язку з поверненням первинної не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Посилання скаржника на ту обставину, що суд апеляційної інстанції помилково повернув первинну апеляційну скаргу, оскільки при поданні апеляційної скарги 18 лютого 2019 року особа, яка підписала апеляційну скаргу, мала належні повноваження відповідно до довіреності, оригінал якої був долучений до апеляційної скарги, апеляційним судом було відхилено.

Надаючи оцінку доводам скаржника, стосовно помилкового повернення апеляційної скарги ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, які повторно зазначені в касаційній скарзі, Суд зазначає наступне, що правова оцінка судового рішення може бути надана виключно в порядку його оскарження. Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що належним способом захисту процесуальних прав апелянта є оскарження ухвали про повернення первинної апеляційної скарги у касаційному порядку, а не повторне її подання.

Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.

Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, податковий орган, як при неодноразовому поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.

Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі №810/618/17.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська