Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.12.2020 року у справі №520/6322/2020

УХВАЛА

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 520/6322/2020

адміністративне провадження № К/9901/31646/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі №520/6322/2020 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортуна" про визнання дій неправомірними та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової О. В. щодо накладання штрафу на Інспекцію неправомірними та скасувати постанову про накладання штрафу від 17 березня 2020 року №59749529;

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Лактіонової О. В. щодо не розгляду заяви Інспекції про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати розглянути вказану заяву, про що винести відповідну постанову.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності оскаржуваної постанови та відсутності підстав для її скасування. Зазначили, що доводи представника позивача щодо неможливості виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року по справі № 520/10270/18, в частині складання протоколу та видання припису про зупинення будівельних робіт, враховуючи, що під час інспекційного відвідування були виявлені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, розцінюються їх як незгода з рішенням суду, яке набрало законної сили та підлягає виконанню.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач, якщо вважає, що рішення суду виконати неможливо з об'єктивних причин, не позбавлений права звернутися до суду із заявами про роз'яснення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року по справі № 520/10270/18 в частині складання протоколу та видання припису про зупинення будівельних робіт (стаття 254 КАС України); про визнання виконавчого документа по справі № 520/10270/18 таким, що не підлягає виконанню у відповідній частині (статті 374 КАС України); про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у відповідній частині (стаття 378 КАС України). Крім того, суди вказали, що вимога про зобов'язання відповідача розглянути заяву про закінчення виконавчого провадження ВП № 59749529 також не підлягає задоволенню, оскільки судовим розглядом встановлено, що рішення суду боржником в повному обсязі не виконане.

У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII передбачено право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду, а також щодо не розгляду заяви Інспекції про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання розглянути вказану заяву, про що винести відповідну постанову.

Суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду у справі №210/3059/17 та у справі №420/70/19, оскільки правова позиція викладена за інших фактичних обставин.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року у справі №520/6322/2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська Ж. М. Мельник-Томенко