Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.06.2021 року у справі №640/26226/19

УХВАЛА

06 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 640/26226/19

адміністративне провадження № К/9901/30346/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л. О.,

суддів: Білак М. В., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №640/26226/19 за позовом Офісу великих платників податків Державної податкової служби до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

УСТАНОВИЛ:

Офіс великих платників податків Державної податкової служби звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якому просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60793551 від 09 грудня 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції Офіс великих платників податків Державної податкової служби звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави для визнання поважними причин пропуску спеціального 10-денного строку на апеляційне оскарження рішення суду, визначеного статтею 287 КАС України відсутні, а тому суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 77 КАС України.

Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Так, відповідно до частини шостої вказаної статті, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частиною 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з пропуском строку її подання. Заявнику запропоновано протягом десяти днів з дня вручення копії цієїї ухвали, надати суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення.

На виконання вимог ухвали до суду апеляційної інстанції від заявника апеляційної скарги надійшла заява про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.

В обґрунтування підстав для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою скаржник зазначає, що що судом першої інсатнції в рішенні було роз'яснено правила подання апеляційної скарги та здійснено посилання на можливість оскарження в загальні строки подачі апеляційної скарги - 30 днів.

Зі змісту оскаржуваної ухвали слідує, що надаючи оцінку клопотанню апелянту про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що копію оскаржуваного рішення від 21 грудня 2020 року апелянтом отримано 27 січня 2021 року, що підтверджується штрих кодовим ідентифікатором (0315073249890), тобто, останнім днем подання апеляційної скарги фактично є 08 лютого 2021 року, проте звернувшись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 19 лютого 2021 року (що підтверджується відміткою на поштовому конверті), тобто, з пропуском 10-денного строку на оскарження рішення Окружного адміністративного суду м.

Києва від 21 грудня 2020 року, апелянт не дотримався вимог частини 6 статті 287 КАС України.

Крім того, судом зазначено, що позивач, як суб'єкт владних повноважень обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження за категорією термінових справ, встановленими процесуальним законодавством.

При цьому, судом враховано, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З огляду на те, що об'єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного апелянтом строку відсутні.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Посилання скаржника як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду роз'яснення судом апеляційної інстанції загальних строків оскарження, визначених статтею 295 КАС України суд касаційної інстанції вважає необгрунтовними, окільки позов було подано самим Офісу великих платників податків Державної податкової служби предметом оякарження якого була постанова про відкриття виконавчого провадження. Отже, останній був обізнаний про розгляд справи з урахуванням особливостей, встановлених статтею 287 КАС України.

При цьому, норми статті 287 КАС України є спеціальним по відношенню до норм статті 295 КАС України.

Водночас статтею 287 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини 3 статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС, передбачений статтею 287 КАС України строк на апеляційне оскарження не є обмеженим.

Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною 4 статті 287 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав, з урахуванням визначених цією статтею строків апеляційного оскарження.

Так, суд апеляційної інстанції перевірив дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копій судового рішення, встановив дату направлення та дату вручення копії оскаржуваного рішення скаржнику та надав оцінку своєчасності подання ним апеляційної скарги та наявності поважних причин пропущення строку її подання.

Разом з тим як вірно зазначено судом апеляційної інстанції скаржником не наведено непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення пункт 4 частини 1 статті 299 КАС Україн, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2,3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №640/26226/19 за позовом Офісу великих платників податків Державної податкової служби до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. О. Єресько М. В. Білак В. М. Соколов