Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.07.2021 року у справі №420/6800/20

УХВАЛА

06 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 420/6800/20

адміністративне провадження № К/9901/30506/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В. М.,

суддів: Білак М. В., Єресько Л. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі №420/6800/20 за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію України від 06 лютого 2012 року №294886 та про відмову в обміні бланку посвідки від 10 червня 2020 року НОМЕР_2; зобов'язати відповідача здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 у зв'язку з помилкою, внесеною в посвідку.

На обґрунтування позову вказано, що у 2005 році позивач отримав дозвіл на постійне проживання в Україні, за час проживання в Україні законів не порушував, з боку міграційних органів до нього претензій не було, до кримінальної відповідальності не притягувався. За весь період проживання на території України він сподівався на те, що має ті ж самі права та має виконувати ті ж самі обов'язки, що і громадяни України у відповідності до положень статті 26 Конституції України. Однак після звернення до відповідача у травні 2020 року із заявою про обмін бланку посвідки він дізнався, що у 2012 році, за відсутністю будь яких винних дій з його боку, його було позбавлено права постійно проживати в Україні. Позивач зазначив, що у порушення приписів статей 19, 57 Конституції України та статті 13 Закону України "Про імміграцію", відповідач не довів а ні до нього особисто, а ні до Державної прикордонної служби України своє рішення про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію, а відтак, на його думку, воно і не може вважатися чинним. Вважає, що внаслідок неправомірних дій та рішень з боку відповідача, які призвели до протиправного його позбавлення дозволу на імміграцію, порушені його права та інтереси.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в обміні бланку посвідки від 10 червня 2020 року НОМЕР_2.

Зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що оскільки окреме рішення про скасування громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 дозволу на імміграцію України Управлінням не приймалось, а висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, затверджений начальником ГУ МВС України в Одеській області 06 лютого 2012 року, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні вимог міграційного законодавства, у відповідача були відсутні законні підстави для відмови в обміні бланку посвідки, оформленої рішенням від 10 червня 2020 року НОМЕР_2.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У свою чергу, за змістом пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що спірні правовідносини виникли щодо перебування іноземця на території України.

Оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, прийняті у справі незначної складності, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі №420/6800/20 за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. М. Соколов М. В. Білак Л. О. Єресько