Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2021 року у справі №160/2195/21

УХВАЛА

06 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 160/2195/21

провадження № К/9901/30120/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Єресько Л. О.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, з участю третьої особи: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

11 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року.

З матеріалів касаційної скарги й ухвалених у цій справі судових рішень убачається таке.

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із скаргою до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якій просив:

визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та скасувати рішення про повернення виконавчого листа 01 жовтня 2020 року в справі №160/10300/19;

зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрити відповідне виконавче провадження за виконавчим листом від 01 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 160/10300/19 та здійснити усі необхідні та передбачені законом виконавчі та інші дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання виконанням рішення суду в справі № 160/10300/19 (здійснити контроль та надати звіт, стягнути кошти з рахунку);

зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві подати звіт про виконання судового рішення, ухваленого у справі за цим позовом, в десятиденний строк з моменту отримання ним копії цього рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року скаргу залишено без руху, ОСОБА_1 встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без рух, шляхом надання до суду, зокрема, оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 908,00 гривень.

03 березня 2021 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору із посиланням на постанови Верховного Суду, Закон України "Про захист прав споживачів".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а скаргу повернуто позивачу.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Частиною 2 статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у Частиною 2 статті 328 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Повертаючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 до клопотання про звільнення від сплати судового збору не додано жодного доказу на підтвердження того, що він відноситься до кола осіб, звільнених від сплати судового збору, вичерпний перелік яких передбачено положеннями частиною 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

При цьому, суд не прийняв до уваги посилання ОСОБА_1 на пункт 22 частини 1 статті 3 Закону України "Про захист прав споживачів" та на відповідні судові рішення, оскільки його позовні вимоги стосуються протиправної, як на його думку, бездіяльності органу Державної виконавчої служби, а не пов'язані з захистом його порушеного, як споживача, права.

Положенням статті 161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви, зокрема, документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина 3 указаної статті КАС України).

Пільги щодо сплати судового збору установлено статтею 5 Закону України "Про судовий збір", положеннями частини першої якої (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цією скаргою) визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;

2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;

4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";

5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;

6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб;

8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;

10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

11) виборці - у справах про уточнення списку виборців;

12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків;

13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;

14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";

15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом;

15-1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою;

16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20, 21 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.

21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно;

23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Згідно положень частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частини 1 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України).

За визначенням пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Частиною 3 статті 33 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

З аналізу указаних положень Закону висновується, що особа звільняється від сплати судового збору лише за умови, що поданий нею позов пов'язаний з порушенням її прав як споживача.

В свою чергу, у цих правовідносинах ОСОБА_1 не є споживачем фінансових послуг, а Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві не є їх виконавцем.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини справи. Зокрема, правильним є висновок судів про те, що не заслуговують на увагу посилання заявника на положення частини 3 статті 33 Закону України "Про захист прав споживачів" та згадані ним постанови Верховного Суду, оскільки заявлені ним вимоги стосуються бездіяльності органу Державної виконавчої служби, яка, на його думку, є протиправною, а не пов'язані з захистом його порушеного, як споживача, права.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, повертаючи позовну заяву, вірно застосував положення пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини другої цієї ж статті у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 160/2195/21 за скаргою ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, з участю третьої особи: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

Л. О. Єресько