Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.09.2020 року у справі №420/1406/19

УХВАЛА

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 420/1406/19

адміністративне провадження № К/9901/22159/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року

у справі № 420/1406/19

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2018 року, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14 грудня 2018 року, рішень про застосування штрафних санкцій від 14 грудня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2018 року, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14 грудня 2018 року, рішень про застосування штрафних санкцій від 14 грудня 2018 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 17 липня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року.

Суд зазначив, що повний текст рішення суду першої інстанції складено 03 червня 2019 року, проте апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 17 липня 2020 року, тобто після спливу одного року з моменту складення повного тексту судового рішення.

Крім того, Головне управління ДФС в Одеській області було залучене та належним чином повідомлене про розгляд справи судом першої інстанції, про що свідчить протокол судового засідання від 29 травня 2020 року, у якому був присутній представник Головного управління ДФС в Одеській області Аветюк С. В.

31 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року у справі № 420/1406/19, в якій скаржник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає про відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 2 статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Стеттею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропущення строку оскарження з поважних причин.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повний текст рішення суду першої інстанції складено 03 червня 2019 року, проте апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 17 липня 2020 року, тобто після спливу одного року з моменту складення повного тексту судового рішення.

Таким чином, подана Головним управлінням ДПС в Одеській області касаційна скарга на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року у справі № 420/1406/19 є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року у справі № 420/1406/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2018 року, вимог про сплату боргу (недоїмки) від 14 грудня 2018 року, рішень про застосування штрафних санкцій від 14 грудня 2018 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

В. П. Юрченко