Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2021 року у справі №420/1067/19

УХВАЛА

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 420/1067/19

адміністративне провадження № К/9901/21519/21

Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колеснікова Івана Леонтійовича на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №420/1067/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича, командира військової частини А2393, військової частини А3880, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: Міністерства оборони України про проходження публічної служби,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича, командира військової частини А2393, військової частини А3880, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів:

Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А2393 від 2 листопада 2018 року №783, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність;

- визнати протиправним та скасувати накази Міністра оборони України від 30 листопада 2018 року № 607 "Про результати службового розслідування", яким позивача позбавлено військового звання;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А3880 від 7 грудня 2018 року № 132-РС, від 28 грудня 2018 року № 142-РС, від 2 січня 2019 року №1, від 28 січня 2019 року № 25 в частинах, що стосуються позивача;

- поновити позивача на посаді заступника командира військової частини А3880 з тилу - начальника тилу;

- стягнути середнє грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України від 30 листопада 2018 року № 607 "Про результати службового розслідування", яким позивача позбавлено військового звання;

- визнано протиправними та скасовано накази командира військової частини А3880 від 7 грудня 2018 року №132-РС, від 28 грудня 2018 року № 142-РС, від 2 січня 2019 року № 1, від 28 січня 2019 року №25 в частинах, що стосуються позивача;

- поновлено позивача на посаді заступника командира військової частини А3880 з тилу начальника тилу з 26 грудня 2018 року;

- стягнуто з військової частини А3880 Міністерства оборони України середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, рішення суду першої інстанції скасовано в частині часткового задоволення позовних вимог та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 14 червня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №420/1067/19 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, які саме норми права потребують такого висновку представник позивача не зазначив, що в свою чергу, не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Так, пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Із змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана також на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, тобто судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 353 КАС України.

Проте, належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судового рішення суду попередньої інстанції, відповідно до пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України в сукупності з пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України та пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України щодо ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга не містить.

Не містить касаційна скарга й належних обґрунтувань для скасування судового рішення з підстав передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 353 КАС України.

Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колеснікова Івана Леонтійовича належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №420/1067/19.

Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку перебуванням у відпустці головуючої судді Мартинюк Н. М. (наказ від 17 травня 2021 року №83-кв), розгляд цієї скарги відбувся по виходу судді з відпустки.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Колеснікова Івана Леонтійовича на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №420/1067/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України Полторака Степана Тимофійовича, командира військової частини А2393, військової частини А3880, за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів:

Міністерства оборони України про проходження публічної служби повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена................

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду