Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2019 року у справі №813/2095/18

УХВАЛА

06 лютого 2019 року

Київ

справа №813/2095/18

провадження №К/9901/3159/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

З ухвалених у цій справі судових рішень убачається, що позивач, звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону щодо виплати надбавки за кваліфікацію за період із грудня 2015 року до грудня 2016 року в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру; визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону щодо припинення виплати надбавки за кваліфікацію з грудня 2016 року; визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в жовтні 2016 року без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій"; визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону щодо не виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби 25 років у грудні 2016 року в розмірі 2520 гривень; зобов'язати Мостиський прикордонний загін нарахувати та виплатити грошове забезпечення із грудня 2015 року до серпня 2017 року з урахуванням присвоєної класної кваліфікації 1-го класу в розмірі 8% посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати Мостиський прикордонний загін нарахувати та виплатити недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у жовтні 2016 року в розмірі 4556,51 гривень; зобов'язати Мостиський прикордонний загін нарахувати та виплатити винагороду за тривалість безперервної військової служби 25 років в розмірі 2520 гривень; зобов'язати Мостиський прикордонний загін нарахувати та виплатити компенсацію витрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати надбавки за кваліфікацію із грудня 2015 року та матеріальної допомоги на оздоровлення із жовтня 2016 року до дня фактичної виплати вказаних видів грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159".

Позовні вимоги мотивовані тим, що із фінансових документів наданих Мостиським прикордонним загоном позивачу стало відомо, що грошове забезпечення протиправно виплачувалося в меншому розмірі, ніж належало. З особистих карток грошового забезпечення із грудня 2016 року до березня 2017 року позивачу не виплачувалася надбавка за кваліфікацію, не було виплачено в повному обсязі матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік, не було виплачено винагороду за тривалість безперервної військової служби. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, позовні вимоги задоволені частково: визнано протиправними дії Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо виплати ОСОБА_2 надбавки за кваліфікацію за період із грудня 2015 року по грудень 2016 року в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру; визнано протиправними дії Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо припинення виплати ОСОБА_2 надбавки за кваліфікацію з грудня 2016 року; зобов'язано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку за кваліфікацію за період із грудня 2015 року по день звільнення в розмірі 8% посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо невиплати ОСОБА_2 винагороди за тривалість безперервної військової служби 25 років в розмірі 2 посадових окладів з урахуванням окладів за військовим званням у грудні 2016 року; зобов'язано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 винагороду за тривалість безперервної військової служби 25 років в розмірі 2 посадових окладів з урахуванням окладів за військовим званням; зобов'язано Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати надбавки за кваліфікацію, винагороди за тривалість безперервної військової служби відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України подав касаційну скаргу.

28 січня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-" в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Посада публічної служби, у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 813/221/18 за позовом ОСОБА_2 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич