Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.04.2019 року у справі №9901/202/19

УХВАЛА

Іменем України

05 листопада 2020 року

Київ

справа №9901/202/19

адміністративне провадження №П/9901/202/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Желтобрюх І. Л.,

Стрелець Т. Г.,

Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС) про визнання протиправним та скасування рішення від 18.03.2019 №34/ко-19 про визначення, що суддя апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 644,4 бала, визнання судді апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з оскаржуваного у цій справі рішення не вбачається, яку саме інформацію досліджено членами Комісії та з якого саме "досьє" стосовно судді. Крім того, в спірному рішенні не визначено кількості балів за результатами відповідної оцінки у балах стосовно "морально-психологічних якостей і загальних здібностей", а також стосовно співбесіди. Вказує, що в рішенні Комісією не викладено висновків стосовно певних критеріїв процедури кваліфікаційного оцінювання (ефективність здійснення суддею правосуддя, діяльність щодо підвищення фахового рівня, інші показники). Позивач вважає, що відсутність в спірному рішенні мотивів, що слугували підставою його ухвалення, позбавляє можливості визначити за яким з критеріїв він визнаний таким, що не здатен здійснювати правосуддя у відповідному суді, з'ясувати причини та мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків, надати їм правову оцінку.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти її задоволення з огляду на необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог.

На переконання відповідача, за нормами чинного законодавства, повноваження ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді є дискреційними та виключною компетенцією ВККС і жоден інший орган, в тому числі суди, не повинні перебирати на себе ці повноваження. Крім того, відповідач не вбачає підстав для оскарження і скасування судом оспорюваного рішення ВККС, вважає, що це рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.

Позивачем до Суду надано відповідь на відзив, в якій він вважає доводи, наведені відповідачем у поданому до Суду відзиві, безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою Суду від 22.10.2019 провадження у справі №9901/202/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 18 березня 2019 року №34/ко-19 в частині вирішення питання про внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 закрито.

У судове засідання, призначене на 05.11.2020, учасники справи, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим Суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Від позивача до Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи або здійснення розгляду справи без його участі.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 01.08.2007 №676/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області строком на п'ять років.

Постановою Верховної Ради України від 07.06.2012 №4919-VІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області безстроково, а Постановою від 23.05.2013 №309-VІІ обрано на посаду судді Апеляційного суду Закарпатської області.

Рішенням ВККС від 01.02.2018 №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, позивача.

Рішенням ВККС від 26.04.2018 №97/зп-18 затверджені кодовані результати складеного суддями 20.03.2018 анонімного письмового тестування і кодовані результати виконаного суддями 20.03.2018 практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, відповідно до яких суддя Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за наслідками складеного анонімного письмового тестування набрала 54.9 бала, а за виконання практичного завдання - 75,5 балів.

Позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Рішенням Комісії від 18.03.2019 №34/ко-19 визначено, що суддя апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 644,4 бала; визнано суддю апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1.

Рішення позивач вважає необґрунтованим та таким, що ухвалене із порушенням законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюване Рішення відповідачем прийнято за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання - "Дослідження досьє і проведення співбесіди" і містить, окрім посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання та підстави його прийняття, відомості про суму балів, які набрав позивач за кожним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності статтями 238, 243, 248, 257, 262, 266, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (надалі-Закон №1402-VIII) встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (надалі-Закон №1402-VIII. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя (надалі - ВРП) на підставі подання відповідної колегії ВККС.

Згідно зі ~law14~ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

На виконання вимог ~law15~ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення №143/зп-16 (надалі - Положення №143/зп-16), а рішенням від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок №144/зп-16).

Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення №143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені ~law16~ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

Пунктами 10 та 11 розділу V Положення №143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

~law17~ передбачено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених ~law18~. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.

У ~law19~ зазначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Відповідно до ~law20~ Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ~law21~ рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Згідно з ~law22~ рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених ~law23~, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством прямо передбачено право на оскарження рішення ВККС в судовому порядку.

Водночас, Суд зауважує, що за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - ~law25~) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді.

За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та породжує відповідні правові наслідки.

Відтак, таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку.

При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді Вища рада правосуддя може прийняти рішення про відмову у задоволенні подання ВККС про звільнення судді з посади.

З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.

Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об'єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов'язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

ВРП може ухвалити рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

Зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Суд вважає, що передбачене ~law26~ оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18, від 30 вересня 2020 року у справі №9901/852/18.

Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

В ході судового розгляду судом з'ясовано, що рішенням ВРП від 01.10.2020 №2768/0/15-20 відмовлено у задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Закарпатської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України через невмотивованість оспорюваного Рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вжите у нормі цієї статті формулювання "не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави.

З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду приходить висновку, що оспорюване Рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги у даній справі не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 239 КАС передбачено, що у разі якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої Частиною 1 статті 239 КАС , суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 257, 262, 266, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №9901/202/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 18 березня 2019 року №34/ко-19 закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Головуючий суддя Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

І. Л. Желтобрюх

Т. Г. Стрелець

В. М. Шарапа