Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.04.2019 року у справі №808/1559/18

УХВАЛА

01 липня 2019 року

Київ

справа №808/1559/18

адміністративне провадження №К/9901/16981/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Гончарова І. А., Усенко Є. А., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі № 808/1559/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

18 червня 2019 року до Верховного Суду Державною фіскальною службою України (далі - ДФС) подано касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 1 червня 2018 року.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що первинну апеляційну скаргу подано у передбачений законом строк, проте, у зв'язку із неналежним фінансуванням із Державного бюджету України, останнє було позбавлено можливості сплатити судовий збір за таке оскарження, що стало підставою для повернення апеляційної скарги ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року. 18 січня 2019 року ДФС вдруге оскаржила вказане рішення суду, надавши платіжне доручення про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Проте, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху для зазначення інших поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження. 20 березня 2019 року у зв'язку із визнанням судом неповажною вказану ДФС причину пропуску строку на апеляційне оскарження оскаржуваною ухвалою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її скаргою. Вказаним судовим рішенням, на думку скаржника, його було неправомірно позбавлено права на апеляційне оскарження, оскільки неналежне фінансування із Державного бюджету України, на його думку, не залежить від волевиявлення сторони та є істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку про те, що правильне застосовування Третім апеляційним адміністративним судом норм права під час постановлення оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів, враховуючи таке.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Третього апеляційного адміністративного суду, з урахуванням пункту 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. При цьому, апеляційним судом було враховано, що повторно з апеляційною скаргою податковий орган звернувся лише 18 січня 2019 року, тобто після сплину двох місяців з моменту оприлюднення ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року про повернення первинної апеляційної скарги заявнику.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується із мотивами, викладеними в оскаржуваній ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду.

Так, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Нездійснення своєчасного розподілу коштів в межах бюджетних асигнувань, призначених для сплати судового збору, є недоліками в організації представництва інтересів відповідача в судах та, враховуючи передбачений статтею 8 КАС України принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, не може бути взято до уваги судом в якості поважної причини пропуску строку на оскарження судового рішення.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього). Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо, зокрема, правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Отже, з огляду на очевидну безпідставність касаційної скарги ДФС колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження за скаргою ДФС на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі № 808/1559/18.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Судом встановлено, що до касаційної скарги додано дублікат платіжного доручення № 1123 від 7 травня 2019 року про сплату судового збору у справі № 808/1559/18 у розмірі 3524,00 грн.

При перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України встановлено, що за наданим дублікатом платіжного доручення вказана сума зарахована до цього фонду.

Керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у справі № 808/1559/18.

2. Повернути Державній фіскальній службі України судовий збір у сумі 3524,00
(три тисячі п'ятсотсот двадцять чотири) грн. 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 1123 від 7 травня 2019 року за реквізитами: призначення платежу *; 101; 39292197; 3507010,2800; ухвала у справі № 808/1559/18 від 20 березня 2019 року, який зараховано на розрахунковий рахунок 31219207026007, отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Б. Гусак І. А. Гончарова Є. А. Усенко