Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №810/2879/18

УХВАЛА

30 січня 2020 року

Київ

справа №810/2879/18

адміністративне провадження №К/9901/2338/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №810/2879/18 за позовом Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИЛ:

20.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019.

Головне управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, позивач) звернулося Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 12
500,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2018, позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг, який ГУ ДФС у Київській області просив стягнути з відповідача виник у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у визначений у податковому повідомленні-рішенні форми "Ф" № 62-15/1 від
12.08.2015 строк зобов'язання за платежем транспортний податок за 2015 рік в сумі 12500,00 грн.

Водночас, судовою колегією апеляційного суду встановлено, що зазначене податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 62-15/1 від 12.08.2015 було оскаржене ОСОБА_1 у судовому порядку та рішенням Київського окружного адміністративного суду від
18.09.2019, (яке набрало законної сили 12 листопада 2019 року) у справі № 320/2520/19 скасовано. При цьому, скасовуючи зазначене рішення контролюючого органу Київський окружний адміністративний суд зазначив, що у податкового органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що правові підстави для стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 12500,00 грн. - відсутні, а позовні вимоги відповідно є безпідставними та необґрунтованими.

Головне управління ДФС у Київській області, не погодившись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від
28.08.2018 у справі №810/2879/18.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На час звернення позивача з адміністративним позовом - 2018 рік, відповідно до норм Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2018 року встановлено 1762,00 гривень.

Отже, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішенння вбачається, що предметом позову у справі №810/2879/18 є стягнення податкового боргу у сумі 12
500,00 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №810/2879/18 не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №810/2879/18 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова