Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №640/4019/19

УХВАЛА

23 січня 2020 року

Київ

справа №640/4019/19

адміністративне провадження №К/9901/36480/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
26.11.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-Партнер" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 15.05.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-Партнер" задовольнив: визнав протиправним рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від
14.02.2019 №1076946/34293547; зобов'язав Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від
19.12.2018 №16, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "СТБ-Партнер" датою надсилання податкової накладної на реєстрацію.

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві оскаржило це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 15.07.2019 залишив без руху у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги, а ухвалою від 16.09.2019 повернув апеляційну скаргу.

16.10.2019 Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві повторно звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2019, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від
30.10.2019 залишив без руху як таку, що подана з порушенням вимог статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (пропущений строк на апеляційне оскарження, а клопотання про поновлення цього строку визнано необґрунтованим; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору). Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення її копії усунути зазначені недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, якщо вони є та надати документ про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що чинним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо визначення строку на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду, станом на момент подання до суду апеляційної скарги річний строк, визначений частиною 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, не закінчився. Крім того, Головне управління ДФС у м. Києві просило врахувати, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є велике навантаження на працівників управління та зупинення операцій на його рахунках відповідно до листів органів Державної казначейської служби України, що унеможливило сплату судового збору в установлений для звернення з апеляційною скаргою строк.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.11.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою з тих підстав, що відповідно до пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2018, зупинення операцій по рахунках боржників не є перешкодою для проведення такого платежу, як сплата судового збору. Відповідач не надав доказів звернення до органів ДКС України з платіжними дорученнями щодо сплати судового збору, у проведенні яких було б відмовлено з підстав відсутності коштів на його рахунках або їх блокування. Обставини щодо навантаження працівників податкового органу не можуть бути поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки стосуються організації діяльності Головного управління Державної фіскальної служби України.

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що ним були вжитті всі можливі заходи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, проте на момент спливу строку на апеляційне оскарження фінансової можливості сплатити судовий збір не було, що призвело до пропуску строку, визначеного статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 зазначеного Кодексу).

Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги не підпадають під критерій поважних, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень після спливу встановленого законом строку реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій адміністративній справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, у свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду