Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №420/2493/19

УХВАЛА

30 січня 2020 року

Київ

справа №420/2493/19

адміністративне провадження №К/9901/2398/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної податкової служби України на рішення Одеської окружного адміністративного суду від 18.07.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 420/2493/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний хліб" до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

20.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної податкової служби України на рішення Одеської окружного адміністративного суду від 18.07.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ "Південний хліб", позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії щодо відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1131729/41740807 від 04.04.19, зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну №429 від 24.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Одеської окружного адміністративного суду від 18.07.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019, адміністративний позов задоволено повністю.

Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області та Державна податкова служба України звернулися до Верховного Суду зі скаргою на рішення Одеської окружного адміністративного суду від 18.07.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять Суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні питання, чи відповідає ця справа критеріям визначення справи незначної складності, враховується характер спірних правовідносин.

Вирішуючи спір по суті суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача були наявні передбачені законодавством документи, які підтверджують реальність фінансово-господарської операції між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що їх достатність для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачами, судами зазначено, що комісія ГУ ДФС у Одеській області не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної, з огляду на що рішення №1131729/41740807 від 04.04.19 є протиправним та підлягає скасуванню.

Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області та Державна податкова служба України в касаційній скарзі не зазначають про наявність виключних обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної податкової служби України на рішення Одеської окружного адміністративного суду від 18.07.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2019 у справі № 420/2493/19 відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

І. А. Гончарова

І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду