Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.12.2020 року у справі №640/9544/20

УХВАЛА

30 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/9544/20

адміністративне провадження № К/9901/31159/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Жука А. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом Мамчик Дмитром Олеговичем на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №640/9544/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати неправомірним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області № 865 від 27 грудня 2019 року про відмову в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України № 59-20 від 08 квітня 2020 року про відхилення скарги на рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про відмову в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов'язати Державну міграційну службу України розглянути заяву позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріалами справи не встановлено, доказами не підтверджено побоювання громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 стати жертвою переслідувань. Інформаційні матеріали носять загальний характер і не підтверджують існування розумної можливості того, що позивачу буде спричинено шкоду або неприйнятні страждання у разі його повернення в країну походження та, як наслідок, свідчать про відсутність умов для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час співбесіди позивач не зазначав, що саме загрожує його життю у випадку повернення до Федеративної Республіки Нігерія та не підтвердив факту ймовірного застосування до нього фізичної сили невідомими людьми, які приходили до нього. Зокрема, позивачем не надано жодних відомостей про його утиски у країні походження та документів, які б підтверджували, що у нього склались умови, які зазначені у пунктах 1 та 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та доказів, що підтверджують переслідування саме позивача.

При цьому, в анкеті та протоколі співбесіди позивач зазначає, що прагне жити та працювати в Україні, отримавши статус біженця.

Однак, причини особистого характеру, прагнення змін та покращення рівня життєвих умов, коли особа переїжджає виключно з економічних міркувань, свідчать, що така особа є економічним мігрантом, а не біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.

У поданій касаційній скарзі адвокат позивача з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 11 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про відмову в оформлені документів для вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Отже, спірні правовідносини виникли щодо перебування іноземця на території України.

Як вбачається з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року зазначену справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Щодо посилань адвоката позивача, що судом апеляційної інстанції було прийнято рішення без врахування позиції Верховного Суду при розгляді подібних спорів, колегія суддів зазначає, що у наведених адвокатом постановах Верховного Суду та обставинах вказаної справи, які підтверджені доказами, що слугували прийняттю спірного рішення відповідача, не є тотожними.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану його адвокатом Мамчик Дмитром Олеговичем на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №640/9544/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак А. В. Жук О. В. Калашнікова