Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.09.2019 року у справі №1140/3055/18

УХВАЛА

30 серпня 2019 року

Київ

справа №1140/3055/18

адміністративне провадження №К/9901/23632/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у Кіровоградській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування рішень та вимоги,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.09.2018 №0006841303 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" в розмірі 39,10 грн (основний платіж) та 9,77 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.09.2018 №0006831303 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності" в розмірі 430,46 грн (основний платіж) та 107,62 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.09.2018 №Ф-0000871303 в частині визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 724,28
грн; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від
02.10.2018 №Ф-138023-52 в частині визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 724,28 грн та 181,22 грн штрафу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

20.05.2019 відповідач подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення. До цього перше звернення з апеляційною скаргою мало місце у квітні 2016 року, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2019 була залишена без руху у зв'язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги. У зв'язку з невиконанням вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 12.04.2019 апеляційну скаргу було повернуто згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.05.2019.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.05.2019 повторна апеляційна скарга Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (пропущений строк на апеляційне оскарження), а підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019 (оприлюднена
11.07.2019) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження; клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження визнано необґрунтованим.

15.08.2019 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що об'єктивно був позбавлений можливості сплатити судовий збір в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, що і стало причиною пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою. Проте, Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області постійно вживалися заходи із реалізації права на апеляційне оскарження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору стосується організації його діяльності, а не непереборних обставин. Негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може отримувати процесуальні преференції внаслідок фінансових складнощів, як склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, в свою чергу, відповідно пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду