Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.07.2019 року у справі №813/3602/16
Ухвала ВП ВС від 19.09.2019 року у справі №813/3602/16

УХВАЛА

31 липня 2019 року

Київ

справа №813/3602/16

адміністративне провадження №К/9901/30327/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., суддів Желєзного І. В. та Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до Трускавецької міської ради, треті особи фізична особа - підприємець ОСОБА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення за касаційною скаргою заступника прокурора прокуратури Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Трускавецької міської ради (далі - відповідач), треті особи: фізична особа - підприємець ОСОБА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - треті особи), у якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 4 рішення Трускавецької міської ради № 248 від 19 липня 2016 року "Про розгляд заяви щодо надання в оренду та встановлення орендної плати приміщень Комунального підприємства "Трускавецька міська лікарня".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19 липня 2016 року Трускавецькою міською радою прийнято рішення № 248 "Про розгляд заяви щодо надання в оренду та встановлення орендної плати приміщень Комунального підприємства "Трускавецька міська лікарня" (далі - КП "Трускавецька міська лікарня"), яким дозволено взяти Комунальному підприємству "Трускавецька міська лікарня" на облік нежитлові реконструйовані приміщення будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів по вул. АДРЕСА_1. Трускавець, загальною площею 146,8 кв. м. згідно даних Декларації про готовність об'єкта; Комунальному підприємству "Трускавецька міська лікарня" зобов'язано внести зміни до технічного паспорту будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів; доручено управлінню комунальної власності внести зміни в правовстановлюючі документи будівлі хірургічного та поліклінічного корпусів. Окрім цього, пунктом 4 рішення дозволено Комунальному підприємству "Трускавецька міська лікарня" передати в оренду нежитлові приміщення ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 площею 24,7 терміном на 10 років та встановлено пільгову орендну плату 2% від експертної оцінки вартості орендованого майна в місяць без ПДВ. Позивач зазначає, що при винесенні пункту 4 рішення Трускавецької міської ради № 248 від 19 липня 2016 року були проігноровані норми статей 9, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 8 статті 16 Положення про оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Трускавця, підпунктів 2.1,5.2 Положення про проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади міста Трускавця, а відтак просить визнати незаконним та скасувати вищевказаний пункт рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Трускавецькою міською радою дотримано вимоги норм закону при прийнятті рішення № 248 від 19 липня 2016 року.

Крім того, судами зазначено, що встановлення пільгової орендної плати проведено у відповідності до пункту 8 статті 16 Положення про оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Трускавця", яке затверджене рішенням Трускавецької міської ради № 140 від 24 квітня 2007 року, а саме орендарям, які мають важливе соціальне значення, в окремих випадках, надаються пільги щодо орендної плати на підставі рішення сесії Трускавецької міської ради.

Не погоджуючись з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заступник прокурора прокуратури Львівської області звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі.

Касаційна скарга подана 27 березня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 813/3602/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я. О., суддів Гриціва М. І. та Коваленко Н. В.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до Трускавецької міської ради, треті особи фізична особа - підприємець ОСОБА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я. О., суддів Желєзного І. В. та Коваленко Н. В.

Разом з касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про участь у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що спір у справі № 813/3602/16 не є публічно-правовим та не підвідомчий судам адміністративної юрисдикції. Як зазначає скаржник, у вказаній справі спір виник щодо правомірності пункту рішення органу місцевого самоврядування щодо подальшого розпорядження належним йому майном. Скаржник вважає, що зазначені обставини справи залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій, не були належним чином встановлені та досліджені.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Колегія суддів також враховує правову позицію, що міститься, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 207/898/17, від 23 січня 2019 року у справі № 818/560/16, зі змісту яких вбачається, що справа передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли скаржник одночасно просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, просить закрити провадження у справі з цих підстав, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною.

Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом"; фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до Трускавецької міської ради, треті особи фізична особа - підприємець ОСОБА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко