Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2021 року у справі №420/2363/20

УХВАЛА

01 липня 2021 року

м. Київ

справа № 420/2363/20

адміністративне провадження № К/9901/21357/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі №420/2363/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області, ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач звернувся з позовом до суду та просив суд визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу Департаменту патрульної поліції № 154 від 03.03.2020 року "Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень" в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старшого сержанта поліції ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 183 о/с від 04.03.2020 "Про особовий склад по управлінню патрульної поліції в Одеській області" в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП з 04.03.2020 року; стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 04.03.2020 року по день фактичного поновлення на роботі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог було відмолено.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року було скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п. 4 наказу Департаменту патрульної поліції № 154 від 03.03.2020 року "Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень" в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП старшого сержанта поліції ОСОБА_1.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції № 183 о/с від 04.03.2020 року "Про особовий склад по управлінню патрульної поліції в Одеській області" в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 5 батальйону № 2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції з 04.03.2020 року.

Стягнуто з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.03.2020р. по 21.04.2021р. у сумі 144748,24 грн. (сто сорок чотири тисячі сімсот сорок вісім гривень 24 копійки).

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За правилами частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Разом з тим, згідно із ч.5 цієї статті не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 4 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини 4 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише вказівку позивача на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та посилання на підпункти "б ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а саме, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, однак це не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини 4 статті 328 КАС України.

Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.

Таким чином, доводи скаржника про наявність обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, повинні бути викладені у взаємозв'язку із підставами для оскарження судових рішень в касаційному порядку, передбаченими частиною 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі №420/2363/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області, ОСОБА_2, про визнання протиправними та скасування наказів в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич